Останні місяці промчали, як торпеда, що от-от мала розірватися. А на тій торпеді мчала я (щось схоже на Мюнхаузена). Ми хворіли, одужували, я писала, вчила, лікувалася - все на купу. Міяць назад, в самий розпал всієї писанини Мішель примудрився зацідити пальчиком в моє вже потерпіле колись око і завершити диверсію - здер півока рогівки, що, звичайно ж (як же без закону підлості обійтися?...) закінчилося конкретним запаленням. Лікувала довго, нудно і боляче. Зате я тепер знаю про всі офтальмологічні ліки, що стосуються кератиту і навіть про те, що... Читати