Двійнята. Перші ґулі, які ви з ними наб’єте :)

Експертом у питаннях двоєн я стала після того, як мої малюки народилися на 37-му тижні. Для двійні це досить типово. Через те, що нижній синочок не розвернувся, довелося погодитись на екстрений кесарів розтин. Насправді двійнята можуть народитися і природнім шляхом. Але не цього разу… Операція пройшла успішно, я прокинулась в палаті і поцікавилась, хто ж у мене народився, – знала, що один з них хлопчик, а от другий до останнього шифрувався. Незабаром дві медсестрички принесли дітей – що мене дуже потішило, на руках. Терпіти не можу картинки з каталкою і складеними на ній штабелями дітьми. Так ми й познайомились з моїми хлопцями, вже назовні.

Двійня

Зараз мої діти дуже схожі між собою, а при народженні сильно відрізнялися. У одного обличчя було таке умиротворене, ну просто янголятко. А другий був незадоволений, очі злі-презлі. І з будь-якого приводу голосно обурювався. Я його навіть трохи побоювалася. Потім уже виявилося, що з ним можна гарно порозумітися, а янголятко якраз таки більш вимогливе.

Перший тиждень

Що дуже неприємне в кесаревому – це те, що після нього 5 днів тримають у пологовому. Це довго. І нудно. Перші 2 дні, поки я перебувала в реанімації (туди запроторюють усіх кесарівських), було ще досить непогано. Там постійно перебуває медсестра, і вона дуже допомагає. А потім мене перевели в загальну палату. І мої чудові діти переплутали день і ніч. Тут я пожалкувала, що не передбачене сумісне перебування з рідними. Бо ніч наодинці з двома малими крикунами – це жахливо. Наступного дня я досить серйозно обдумувала, як зв’язати простирадла, щоб вилізти з вікна і втекти звідти.

Нарешті на шостий вже день зранку у одного відвалився пупик. Я вирішила, що це добрий знак. І правда, мене нарешті виписали. Так ми і поїхали з Севастополя, де народжували, через Одесу в Київ. В першу ніч я попросила чоловіка дати мені виспатись, бо після безсонних ночей у пологовому була зовсім виснажена. І він дійсно всю ніч вставав до дітей, годував і приколихував, я тільки раз прокинулась сама і погодувала одного грудьми. Ніч сну виявилась дивом – я на ранок почувалася зовсім іншою людиною. На щастя, після приїзду додому у нас встановився прийнятний для всіх розпорядок дня, хоча спеціально до режиму ми їх не привчали.

Тато одразу став мені дуже допомагати. Так що впевнено скажу – не народжуйте двійнят від ненадійних чоловіків. Будь-якій мамі новонародженого потрібна допомога і відпочинок, а з двійнятами особливо. І цим не треба нехтувати, оскільки втома має здатність накопичуватися, тому краще не перевтомлюватися – насправді якихось 15 хвилин ванни могли повернути мене до життя.

Висновок. Краще народжувати природнім шляхом, а для цього треба домовитися з обома дітьми, щоб вони розвернулися. В будь-якому разі з двійнею дуже добре мати можливість сумісного перебування в палаті з кимось з родичів, наприклад, з татом. Звісно, не скрізь є така можливість, тому краще заздалегідь подбати, як і де ви будете народжувати.

Годування

Я завжди була дуже налаштована на грудне вигодовування. Щоправда, в пологовому нам нав’язали догодовування сумішшю для більшого набору ваги, але ми зменшували її кількість, і в місяць перейшли повністю на грудне годування. Весь час ми догодовували з шприца, соскою жодного разу не користувалися, тим не менш один з дітей навіть після шприца лінувався смоктати, але нам вдалося його переконати. Уявляю, що б було, якби ми годували з соски! Для одного синочка на цьому грудне годування могло б і закінчитися… Після місяця одразу стало простіше, оскільки кількість мого молока згармонізувалася з потребами моїх дітей, до того ж воно завжди було саме таке, як це потрібно. Щоправда, були й свої нюанси.

Я ніколи не думала, що буду зціджуватися, навіть відмовилась від молоковідсмоктувача, який мені пропонувала подарувати сусідка по палаті. Але виявилося, що з двійнятами дуже зручно мати «заначку» молока, так що досить тривалий час я зціджувалася, аж доки навчилася годувати одночасно.

Одночасне годування – це окрема тема. На картинці в журналі все виглядало дуже легко. А в реальності… Коли я годувала кожного окремо, ніяких проблем з грудьми у мене не було. Але спроби погодувати їх одночасно закінчувалися болем у сосках. Мабуть, мені не вдавалося проконтролювати їх одночасне правильне прикладання. Зате коли мені це нарешті вдалося (а сталося це приблизно тоді, коли вони вже почали непогано тримати голівку), все стало набагато простіше. Я навіть обладнала собі спеціальне робоче місце, яке складалося з безкаркасного крісла-мата, на який я вкладалася напівлежачи, двох подушок по боках і подушки для годування зверху. В такому положенні я могла годувати досить довго, навіть подрімати в процесі. Думаю, це дуже важливо, щоб годування було зручним та приємним.

Висновок. Двійнят можна і треба годувати грудьми. Для цього, по-перше, треба мати бажання, достатньо відпочивати, добре харчуватися і уникати докорму, а якщо догодовувати все ж довелось, варто годувати зі шприца чи ложки, і по можливості переходити на чисте грудне вигодовування. І влаштуйте все так, щоб годування було для вас простим і приємним.

Пересування

Оскільки я жила на 14-му поверсі і ліфти вічно ламалися, ми вирішили не заводити коляску взагалі. Гуляли ми в слінгах, частіше вдвох із чоловіком. Спочатку у нас були слінги з кільцями, потім ми перейшли на шарфи. Насправді можна і одній людині носити двох дітей в слінгу. Зовсім маленьких я носила в одному слінгу в хресті під кишенею, доки тато був на роботі. Ще був варіант одного примотати слінгом, а другого покласти в люльку і заколихати обох на фітболі.

Найзручніші варіанти носіння двійнят в слінгу:

1. Кожен на своєму стегні, намотки подвійний хрест (зручніше) або хрест над кишенею.

2. Один попереду, інший позаду, виходить гібрид намотки хрест над кишенею і подвійне ребозо.

Висновок. Тут кожен обирає те, що зручно для його сім’ї. Зараз є хороші візочки для двійнят. Однозначно я б радила завести хоча б один слінг – зайвим не буде. А краще два. Або ергорюкзак, зараз випускають чудові рюкзаки для двоєн.

Побут

До місяця мої діти сильно мерзли, оскільки терморегуляція ще не дозріла. тому ми, окрім одягу, ще легенько сповивали їх в кокон, так їм було затишніше. І купали їх до місяця в маленькій ванні (точніше, у великому овальному тазику, оскільки купувати ванночку на місяць ми не схотіли). Ближче до місяця вони поступово починали мерзнути менше, тож з місяця ми почали купатися у великій ванні).

Доглядати за дітьми що я, що чоловік уміли, оскільки встигли попрацювати

нянями. Коли ми були вдома вдвох, то я майже і не втомлювалася. От коли чоловік йшов на роботу, було важкувато, але після того, як я навчилась годувати дітей одночасно, стало простіше.

У місяць нам довелося полежати в лікарні, оскільки вчасно не пройшла дитяча жовтушка.

Вже після лікарні діти остаточно перебралися спати до нас у ліжко (до цього спали на приставному матрасі). Поступово ми адаптувалися до нашого подвійного щастя.

Висновок. Влаштовуйте такий розпорядок дня, щоб вашій сім’ї було зручно. Тут усе індивідуально – головне вірити, що це можливо.

Загалом бути батьками двійнят виявилось дуже весело. Нам часто усміхаються на вулиці, бажають дітям щастя і здоров’я. Ще з ними не занудьгуєш. Так що народжуйте, люди, двійнят))

Автор: Наталія Гура-Корецька

Facebook Comments
Анонс