Якій мамі жити легше?

Зміст:
    Rate this post

    Кожен з нас не один раз в житті зіштовхувався з фразою: «Тепер що! От в радянські часи…». Я слухаю «радянські історії» щоразу, коли приїжджаю до батьків чоловіка. Свекор постійно розповідає, як би було добре повернути колишні часи. А чи справді так? Давайте порівняємо побутове життя мами  сучасної і радянської.

    87490974

    1. Декретна відпустка

    Якщо сучасній мамі пощастило влаштуватись офіційно на роботу, вона має право піти у декретну відпустку вже на тридцятому тижні вагітності. Через місяць після народження дитини оформляє відпустку по догляду за дитиною на три роки (можна і на шість, але в такому випадку стаж роботи буде враховуватися лише перших три). В радянські часи таку відпустку давали на 56 днів до, і стільки ж після пологів. Наші мами виходили на роботу, коли дітям виповнювався рік. За розповідями свекрухи, існували навіть ясла для діток, яких віддавали ще в шестимісячному віці. А деякі мами виходили на роботу, залишаючи місячного малюка на старших дітей.

    2. Пологи

    Після розповідей, як народжували двадцять років тому, дивуюсь, як взагалі мами наважувались на такий подвиг вдруге. Ультразвукової діагностики не робили, неможливо було визначити, чи потрібен кесарів розтин. Часто жінки годинами мучилися, аби їм терміново назначили операцію. Та навіть якщо пологи проходять без ускладнень, пережити «квач з йодом», льодяну грілку на животі, а потім перебувати в палаті по 5-7 чоловік.

    Сьогодні практично кожна третя сім’я домовляється з лікарем, котрий і буде приймати пологи. Все частіше сучасні матусі бажають народжувати разом з татусем, для полегшення болі їм роблять епідуральну анестезію, при необхідності заздалегідь готують до кесаревого розтину. «Я дуже задоволена, що до операції ми готувались заздалегідь. Моя дитина лежала ножками вниз, навіть не попою. Крім того вона була обмотана пуповиною тричі навколо шиї і стільки ж навколо ніг. Невідомо, чи змогли б врятувати дитину, якби я народжувала самостійно», – розповідає Оксана.

    Найголовніше – з перших хвилин життя малюк постійно знаходиться з мамою. Сучасні татусі не кричать під пологовим будинком: «Ну хто там? На кого схожий?», а можуть спокійно підтримати дружину і малюка у палаті. Навіть перебування у лікарні сьогодні  триває 3-5 днів, а не 10, як раніше. Після виписки батьки прекрасно знають, що потрібно робити з дитиною: як годувати, переповити, одягнути, доглядати. Цьому всьому набагато легше навчитися, коли поблизу медперсонал, адже перші питання виникають в перші години життя малюка. Наші батьки, коли приносили додому свого первістка, довго ходили навколо нього, не знаючи, як підступитися. І не дивно, тоді мамам приносили дітей туго замотаними у пелюшки раз на три години, «щоб погодувати».

    3. Догляд за дитиною

    Коли моя свекруха вперше побачила, як я справляюсь з донькою, сказала: «Мені здається, що вже з першою дитиною ти краще знаєш, що з нею робити, як знала я, маючи трьох». А як готувалися наші батьки до поповнення? Слухали поради мам і бабусь. В перші дні додому приходила медсестра, тоді щось і підказувала. Такого об’єму інформації про виховання і догляд за дітьми, який існує сьогодні, в ті часи просто не було. В наш час кожна мама, ще будучи вагітною перечитала мінімум три методики по догляду, а про Інтернет і годі говорити. Як тільки виникає питання – відкривається кілька форумів – і ось поради таких самих матусь, бабусь, педіатрів, психологів. Вибір – за вами.

    4. Соціальна допомога

    Ще тридцять років тому наші батьки платили податок за бездітність. У юнаків, яким виповнилось 18 років,  знімали 8%  від зарплати за те, що вони не мають дітей (жінкам цей податок відмінили у 1959 році). Жінки отримували декретні «від роботи», плюс одноразову допомогу в розмірі 50 руб (до 1981 р. – 30 руб), за кожну наступну дитину – 100 руб. Малозабезпечені сім’ї  та одинокі матері, як і в теперішні часи не сильно захищені.  

    А що ми маємо сьогодні? Теперішня мама отримує декретні виплати на роботі, плюс соціальну допомогу від держави. При народженні першої дитини вона становить12240 грн. (4800 грн. – одноразово, 620 грн. – щомісячно протягом 12 місяців), при народженні другої дитини – 25 000 грн. (4840 грн. – одноразово, по 840 – щомісячно протягом 24 місяців), при народженні третьої та наступної дитини – 50 000 грн. (5000 грн.— одноразово,  1250 щомісячно протягом 36 місяців). Погоджусь, цих виплат не вистачить, щоб прогодувати, дитину, але все ж допомога. Це краще, ніж нічого.

    Ми не беремо зараз досвід розвинутих країн, лише порівнюємо теперішні і радянські часи.

    5. Покупка необхідних речей

    Коляски, ліжечка, велосипедики в радянські часи частіше всього передавали від одного малюка іншому, або їх брали «на прокат» у знайомих. Мені батьки купили ліжечко, але потім ним користувались ще восьмеро дітей друзів, знайомих, колег по роботі. А одяг… Чи могла ваша мама уявити, що тримісячному малюку можна одягнути джинси і кросівки? Перші місяці наші мами сповивали дітей, бо важко було взагалі знайти одяг. Повзунки, кофтинки, чепчики були великим дефіцитом, який можна було придбати тільки «по великому блату». Особливо щастило тим, чиї знайомі працювали в магазинах. Найвинахідливіші шили або в’язали одяг дітям. Так і тканину, і нитки придбати було проблематично, про вибір навіть мова не йшла – брали те, що є. «Спочатку це був мій светр, потім ти і твоя сестричка ходили в кофтинках з цих ниток, а тоді я перев’язала їх на кофту бабусі», – розповідала мама. Так… Фантазії наших мам можна тільки позаздрити.

    Сучасні ж мами заздалегідь придивляються речі для малюка. У магазинах можна вибрати необхідні речі, а забрати їх після народження, бо матусі забобонні – продавці це розуміють. Вибір – шикарний. Для дітей є все. Крім того, кожного сезону в магазинах влаштовують розпродажі, на яких можна купити якісні речі значно дешевше.

    6. Підгузки

    Це, певно, один із найкращих винаходів людства. Мамин помічник №1. можливо, занадто пафосно, але погодьтесь, яка це економія часу і грошей (якщо порахувати зіпсовані дивани, килим і т.д.).  Сучасні мами навіть і уявити собі не можуть життя без підгузків. Як мінімум ними користуються під час прогулянки і сну. Як максимум – знімають один і одразу надягають другий. Власне, підгузки і позбавили нас від щоденного прання пелюшок і повзунів. До чого тільки не додумувались радянські матері – марля, байкова пелюшка, самостійно шили з клейонки трусики – все це хоча б для того, щоб можна було винести малюка на вулицю. Похід на вулицю, у лікарню, чи в гості обов’язково супроводжувався цілим пакетом пелюшок і змінного одягу. А потім усе це потрібно прати.

    7. Прання

    «А що там тобі прати? Закинула в машинку – і все. Ось у мене за день стільки одягу та пелюшок збиралось. І все ми прали руками», – говорить мені свекруха. Дійсно, в «ті часи» це був цілий обряд. Прали чомусь татусі, при чому вони це робили після того, як втомлені приходили з роботи. Пральні машинки по типу «Малютка» були мрією, але навіть маючи таке диво техніки, доводилося полоскати руками. Чесно кажучи, навіть не уявляю, як би цим займався мій чоловік.

    8. Покупка продуктів

    Що робить сучасна мама, коли потрібно наповнити холодильник продуктами? Є кілька варіантів: дає «список» татусеві, або ж садить малюка в коляску і відправляється у супермаркет. Далі не продовжую…

    Що робили наші мами? Подвиг… Щоб купити необхідні продукти, потрібно було вистояти не в одній черзі. Адже хліб, ковбаса, молочні продукти, овочі – це вже чотири черги. Нагадаю, що і ці продукти були величезним дефіцитом. Так що, не факт, то купиш необхідне. Не кожна мама наважувалася брати з собою дитину. Спробуйте тепер уявіть, як можна стояти у довжелезних чергах, знаючи, що малюк сам удома? І після усіх баталій потрібно було прийти додому і приготувати їсти.

    9. Іграшки, розваги

    Звичайно, сьогодні існує величезний вибір іграшок. Його не порівняти з тим, колишнім. Та мені здається, що «ті» іграшки більше розвивали фантазію. Я принципово не купую дворічній доньці іграшок, де натиснувши на кнопку будеш слухати музику. Та і вона скоріше візьметься складати кубики, пазли чи мозаїку, ніж буде носитися з лялькою, котра постійно повторює: «Привіт, мене звати Даша. Я буду твоєю сестричкою». Коли ми приїжджаємо до бабусі, то моїми ляльками доня грається із більшим задоволенням, ніж своїми. В чому секрет?

    Нещодавно ми гуляли в парку у Сімферополі. Там є безліч розваг для дітей. Ми побували на всіх гойдалках. Найбільше сподобалося кататись на «тій, колишній» каруселі зі слониками і жирафами під пісню «От улыбки станет всем светлей…».

    Ви можете зараз наспівати хоча б одну сучасну дитячу пісеньку? Особисто я «користуюсь» ще тими,  що співала мені мама. Які мультфільми ви швидше всього покажете дитині: «Том і Джері» чи «Капітошку»?  В цьому плані часи нашого дитинства виграють з величезним розривом. Сьогодні неабиякою популярністю користуються мультфільми, котрі пропагують насилля, або в кращому випадку містять «тупі приколи». Благо, що ми можемо показувати своїм дітям мультфільми ще з радянського архіву. І останні кілька років російські виробники стали радувати нас своїми новинками.

    10. Житло

    Мабуть, одна з найглобальніших проблем молодої сім’ї. Для більшості молодих родин окрема квартира – чи не найзаповітніша мрія. Багато хто продовжує жити з батьками, інші орендують. В обох випадках є як плюси, так і мінуси.

    В радянські часи молодий спеціаліст отримував житло. І неважливо було, хай це буде кімнатка у гуртожитку, однокімнатна квартира, чи трикімнатна. В будь-якому випадку наші батьки знали, що через кілька років вони обов’язково отримають більшу квартиру. В наш час, щоб отримати квартиру, потрібне диво. Потрібно не один рік життя присвятити державній службі, та і це швидше виняток, ніж правило.

    Цих пунктів далеко не десять, а значно більше. Вважаю, що їх достатньо для того, аби зрозуміти, що сучасній мамі значно легше в побуті, ніж було радянській. Ми можемо лише захоплюватися мужністю наших мам, що живучи в таких умовах, вони наважувалися народжувати по двоє, а то і по троє дітей. Зауважте, вони не жалілися, що їм дуже важко. Мами стверджують, що тоді вони були впевнені в завтрашньому дні, вірили в краще майбутнє.

    Автор – Ірина Царук

    Facebook Comments
    Анонс