Неспокійна дитина? 5 порад батькам

Зміст:
    Rate this post

    Характеризуючи непосидючих, неспокійних, надто активних та збудливих дітей, все частіше застосовують терміни «гіперактивність» або «дефіцит уваги». Деколи такий «діагноз» є не чим іншим, як нав’язування батькам думки про те, що їх дитина хвора і потребує спеціального лікування або особливого спостереження.

    1

    При цьому високий рівень активності – зовсім не є визначальним симптомом гітепактивності. Основна її ознака – це неспроможність зосередити увагу на час, який відповідає віку малюка, надто швидке перемикання з одного виду діяльності на інший та підвищений рівень імпульсивності.

    Все це спричинено незначними порушеннями у діяльності центральної нервової системи, мінімальними мозковими дисфункціями, які виникають, як правило, внаслідок пологових мікротравм або кисневого голодування плоду.

    Як же визначити, чи ваш малюк дійсно має проблеми із психічним розвитком, чим йому зарадити?

    1. Насамперед необхідно точно знати, що саме таке «гіперактивність». Науковці визначають гіперактивність як недолік уваги та/або гіперактивно-імпульсивна поведінка, що не відповідає віковим нормам.

    Взагалі гіперактивність не діагностується у дітей, молодших 5-6 років, і саме тому, що бути надто активними дітям, молодшим за цей вік – природно і абсолютно нормально.

    У дітей менше 6 років може бути виявлена гіперактивність лише у крайніх випадках – тоді, коли присутні ряд симптомів:

    • незвичайна, неконтрольована імпульсивність, яка ставить життя малюка під загрозу;
    • підвищена рухливість, збудливість, порушений апетит і погане додавання у вазі майже від самого народження;
    • запізнення у розвитку фразової мови;
    • гіпертрофована рухливість у поєднанні із незграбністю;
    • утруднений розвиток дрібної моторики рук;
    • надмірна впертість, неслухняність, неохайність;
    • у більш старших дітей – невиконання загальноприйнятих правил, неспроможність подружитися з іншими дітьми, труднощі під час навчання.
    1. Не поспішайте із медикаментозним лікуванням. Більшість дітей, навіть якщо у них виявлено гіперактивність, особливо із неявно вираженими симптомами, лікування не потребують. Лише у тому випадку виписуються ліки, коли визначено хімічний дисбаланс. В іншому разі ліки можуть обмежити можливості роботи мозку.

    Щоб допомогти дитині, варто пройти курс спеціального масажу та фізіотерапії. Після трьох років вже можливим стає професійне здійснення психологічної корекції поведінки. 

    1. Пам’ятайте, що для гіперактивних дітей дуже важливим елементом стабілізації стану їх нервової системи є спокійна доброзичлива обстановка, визначений режим відпочинку та харчування, уникання надмірних фізичних та психічних навантажень, стресових ситуацій.
       
    2. Підтримуйте свою дитину, намагайтеся зрозуміти, що із нею відбувається, не читайте нотації, не будьте категоричними. Головне ваше завдання – налагодити дружні, тісні довірливі стосунки, щоб не відштовхнути малюка, підтримувати його віру у вашу безумовну любов і підтримку.
       
    3. Якщо малюк раптово починає капризувати, постарайтеся відволікати його, запропонуйте якесь інше заняття, відреагуйте неочікуваним для дитини чином, сфотографуйте або покажіть у дзеркалі її відображення під час капризування. Обов’язково уважно вислухайте, що хоче сказати дитина. Якщо це безпечно для здоров’я, залиште на нетривалий час у кімнаті насамоті. Коли малюк заспокоїться, не наполягайте на вибаченнях за будь-яку ціну.

    Гіперактивність – це непросте випробування, як для дитини, так і для батьків. Але, якщо підійти до проблеми зі всією відповідальністю, любов’ю, терпінням, обов’язково проконсультувавшись із висококваліфікованими фахівцями, то позитивні результати обов’язково не примусять себе чекати надто довго.

    Автор: Ольга Джеджера, психолог

    Facebook Comments
    Анонс