Готові до садочка? Тестування та поради психолога

Зміст:

    Чи готова ваша дитина та ви самі віддати маля до дитячого садка? Фаховий психолог Ольга Колеснікова розробила прості запитання, які допоможуть з'ясувати цей факт.

    Наші діти ростуть і приходить час, коли вже пора вирушати у соціум. Дитині потрібен колектив для дослідження, для пошуку свого місця, для вироблення власних моделей взаємодіі з іншими людьми. Добре, що зараз є великий вибір варіантів соціалізації дитини, і садок – не єдиний варіант. Є групи раннього розвитку, міні-сади, ігрові зони тощо.

    Важливо, щоб у дитини був сформований стрижень здорової особистості ще перед тим, як вона вирушить у цей великий світ без вас.

    Несвідома установка базової довіри чи недовіри до світу у дитини закладається ще під час першого року життя. Малюк отримує відповідь на питання «Чи можу я довіряти світу?». І довіра виникає через безумовну любов батьків.

    На 2-3 році життя дитина обирає або самостійність-автономність або нерішучість та залежність від інших (Теорія Еріксона). Дитина на цьому віковому проміжку дає собі відповідь «Чи можу я керувати власним тілом і поведінкою?». Так формується воля. І це надзвичайно важливі періоди.

    Позитивне проходження цих двох стадій формування особистості є гарним фундаментом для подальшого руху у соціум. Тоді міцний стрижень вашої дитини не зламає жоден грізний вихователь чи дитина-забіяка.  

    Згадується приклад власної дитини, яка в 3,5 років прийшла з садочка і заявила, що на танці вона більше не піде. Виявилося, що хореограф кричить на дітей. Ми цю інформацію перевірили і більше не водили дочку. Не треба боятися відпускати своє пташеня з гнізда, потрібно подарувати йому крила любові та допомогти навчитися гарно літати:)

    Чи готова дитина та самі батьки до садочка?

    Перевірте це за допомогою простих запитань. Чим більше позитивних відповідей ви отримаєте, тим більш вірогідна легка адаптація дочки чи сина до дитячого садочка.  В іншому разі ви побачите рівні, на яких потрібно допомогти дитині.

    Адаптація до дітей (спілкування з дітьми):

    • У дитини є стійка потреба у спілкуванні з іншими дітьми?
    • Дитина може сама організувати або вступити в гру майже з будь-якою дитиною, але найбільше любить компанію однолітків або старших дітей?
    • Якщо на прогулянці дитина не зустріла своїх друзів, то вона сумує, навіть якщо дорослі намагаються з нею гратися?  
    • Проходячи повз двір дитсадка, дитина проявляє підвищений інтерес до того,що там відбувається, і може довго спостерігати за іграми дітей?

    Адаптація до педагогів (незнайомих дорослих):

    • Дитина достатньо легко погоджується залишитися зі знайомими людьми на тривалий час, хоча і регулярно сумує за батьками?
    • Дитина із задоволенням залишається на ігрових майданчиках під наглядом аніматорів і не одразу погоджується йти додому?
    • Дитина легко йде на контакт з дружньо налаштованими дорослими? У разі потреби, якщо виникне проблема, дитина не буде замикатися, а спокійно звернеться за допомогою до дорослого?
    • Дитина добре та відносно чітко розмовляє, і сторонні найчастіше розуміють, що саме вона хоче сказати?

    Правила поведінки:

    • Дитина вміє адекватно виражати негатив і своє незадоволення? Вона  не починає одразу битися чи кусатися, а намагається домовлятися або звертатися за допомогою до дорослого?
    • Дитина спокійно приймає заборони та обмеження, коли їх не забагато та вони логічні і обґрунтовані?

    Поради:

    Неможливо наперед адаптувати дитину до всіх дітей її групи. Але дуже добре, коли дитина йде у садок зі своїми друзями-однолітками. Так вона почуватиметься більш впевнено.

    Педагоги бувають різні, але важливо розуміти, що вони орієнтуються на загальноприйняті норми поведінки. І якщо ви будете налаштовані на позицію, що виховуєте свою дитину ви, а педагоги просто здійснюють догляд за малям, то ви не розчаруєтесь.

    Важливо ще до походу в садочок формувати у дитини здоровий стрижень її особистості. Дитина повинна відчувати, що вона важлива, що її люблять та цінують. Це формується через безумовну любов батьків. У дитини мають бути сформовані поняття про добро і зло.

    Важливим є авторитет батьків, бо потім він трансформується у авторитет педагога, вчителя. У дитини мають бути введені границі допустимої поведінки, розуміння заборони.

    Пам’ятайте, найцінніше у вихованні дитини – це дарування батьками дитині відчуття безумовної любові. Така дитина легко буде сприймати нові правила, якісь незначні обмеження.

    Рекомендовано ще вдома навчити дитину загальноприйнятим нормам поведінки. Адже вихованим дітям легше – у них є орієнтири, відрегульована поведінка, і їм буде нескладно слідувати правилам у новому колективі.

    Яких правил краще навчити вже вдома? Це основні:

    • Вітайся та прощайся з дітьми та дорослими.
    • Проси дозволу, якщо хочеш покористуватися чужими іграшками, речами.
    • Ділися з іншими.
    • Прибирай після себе.
    • Навчися озвучувати свої бажання словами (а не силою виривати, ламати)
    • Використовуй ввічливі слова: дякую, будь ласка, вибач тощо.
    • Слухай старших. Коли вони говорять, зберігай тишу.

    Фізичне та психологічне здоров’я:

    • Дитина не належить до категорії часто хворіючих дітей? У неї буває нежить, трапляється підвищена температура, але при цьому вона має досить міцне здоров’я, і якщо захворює, то переносить хворобу відносно легко і швидко?
    • У дитини немає стійких та глибоких страхів? Вона може побоюватися чогось, переживати у незнайомій ситуації, але в цілому її страхи знаходяться під контролем?

    Поради:

    Дитячі хвороби часто можуть бути не причиною, а наслідком. Важливим є психологічний клімат у родині, любов і відчуття довіри між усіма домашніми.   

    Це не правило, але застереження,та у процесі підготовки до садка краще не забувати про дитячу психосоматику, вчасно реагувати на переживання дитини та бути здоровими.

    Однозначно, якщо є страхи та питання психологічного здоров’я дитини, їх рекомендовано зняти до походу у садок, бо через стрес можливе загострення.

    Гігієна:

    • Дитина привчена до туалету? У неї  можуть бути «аварії», але це трапляється  рідко і у них завжди є обгрунтована причина?
    • Дитина вміє самостійно одягатися, їсти, може обслужити себе сама? Вона може не любити щось робити самостійно та надавати перевагу маминій допомозі, але в разі потреби – може дати собі раду?

    Режим:

    • Дитина досить стійка до шуму та метушні?  Вона може перевтомитися, але це не виливається в істерики і капризи?
    • Дитина достатньо  невибаглива у харчуванні та добре переносить практично будь-яку їжу?
    • Дитина легко засинає самостійно? Вона може не любити денний сон, але зазвичай проблем із засипанням немає?
    • Якщо дорослі зайняті, то дитина, зазавичай, легко знайде собі заняття самостійно, і не вимагатиме уваги кожної  хвилини?

    Поради:

    Адаптація до харчування

    Наперед неможливо підготувати дитину до кухні садочка, але виробити здорову звичку зранку споживати молочну кашу та вдень обов’язково їсти першу страву – цілком реально. Також варто заздалегідь відмовитись від подрібнення їжі, стерилізації посуду і пиття зі спеціальних пристосувань. Цього всього, найшвидше, у садочку не робитимуть. 

    Звикання до режиму дня

    Краще та корисно для самої дитини виробити звичку раніше лягати і раніше вставати.  Виробіть постійний ритуал відходу до сну і нехай він повторюється з дня на день. Скажіть «ні» спільним переглядам фільмів чи мультиків перед сном. Це лише збуджує психіку дитини. Почитайте краще разом книжку. Не забудьте і про денний відпочинок. У родинах, де дитина вже відмовляється від денного сну, привчіть її просто полежати.

    Самообслуговування

    Батьки повинні розуміти, що навички самообслуговування – це не бажано, а необхідно дитині. Бо через ці навички дитина формується у самостійну впевнену в собі особистість. Плюс такі діти будуть комфортно почувати себе і в гурті дітей, і серед дорослих, яким легко з такими дітьми. Дитина буде закріплювати свою здорову самооцінку.

    Стан мами:

    • Чи готова мама відпустити дитину від себе? Моментами батькам може бути сумно і навіть страшно при думці, що дитина вже достатньо доросла для садка. Але загалом, чи є готовність  відпустити її від себе?
    • У вашій родині не відбувалося ніяких серйозних змін (народження ще однієї дитини, переїзд, розлучення або серйозна тривала сварка батьків)  кілька останніх місяців і не очікується таких у найближчі 3-4 місяці?

    Поради:

    Розлука з мамою, татом – це один з найскладніших моментів. Щоб дитина легко відпустила маму, вона має у себе в душі сформувати ніби внутрішній образ мами. Вона має наповнитися материнською безумовною любов’ю, ласкою, мати досвід позитивних повернень мами, тата. 

    Стійка прив’язаність  до батьків – це спокій і впевненість дитини. Це справа не одного дня.

    Мама легко відпускає дитину, коли  вчиться істинної любові і вміє її відрізняти від гіперопіки (бажання все проконтролювати та прожити життя замість дитини).

    У цьому їй може допомогти тато. Якщо у жінки правильно розставлені пріоритети і чоловік є під номером один, то діти не будуть задушені «гіперопікою», а будуть просто щасливими дітьми щасливого  подружжя.

    Автор: Ольга Колеснікова, дитячий та сімейний психолог

    Facebook Comments
    Анонс