Перші кроки художника

Зміст:

    Скількох майбутніх художників убила фраза, недбало сказана у дитинстві: «Ти все одно не вмієш малювати»? Скільки художників так і не народилося, бо мама, аби не було в домі безладу, не давала дитині фарби… Але у дитинстві кожна людина може все! Ніхто їй не сказав про ведмедя, який наступив на вухо; про відсутність почуття ритму; про гуманітарний склад розуму. Дитина не знає, що має якісь обмеження у здібностях, а отже, живе без обмежень! Нам лишається тільки трохи цю дитину підштовхнути до звершень.

     Фарби 1

    Простір без меж

    Страшно, що дитина завазюкає кімнату? Купіть велику клейонку і постеліть просто на підлозі. Шкода одягу? Роздягніть дитину догола, дайте пензлик, фарби і папір – хай хоч викупається у гуаші. У процесі творення вас не має нічого дратувати, тоді нервозність не передасться і дитині.

    Для маленьких художників найкраще давати папір типу ватману, аби не було обмеження за форматом. Діти ще не можуть композиційно розпланувати малюнок, тому їм краще формат якнайбільший, щоб ніщо не стримувало фантазію. Потім, з віком, вони навчаться втискати свої ідеї у куций А4. Але у віці 2-3 років наш формат – А1!

    Все найкраще – дітям

    Моя свята переконаність: матеріали для дитячої творчості мусять бути якісними. Якщо це музика, то інструменти не повинні фальшивити. Якщо це малювання, то папір щоб не розкисав, а фарби гарно бралися. У магазинах для творчості є відносно дешевий акварельний папір, який можна використовувати для творчості малечі. А от дитяча медова акварель не принесе ніякого задоволення від процесу дітям: вона неякісна, майже не малює. Оскільки акварель професійна коштує дуже дорого, то можна купувати гуаш, яка принаймні має дуже гарні властивості покриття. Або ж, якщо хочеться працювати саме з аквареллю, пошукайте щось середнє між найдешевшою дитячою аквареллю і професійним «Ленінградом».

    Пензлики натуральні сенсу брати нема, діти швидко їх знищать. Натомість у продажу є пензлі з синтетичним волокном. І я маю на увазі не ті пензлики «для клею», які продаються у канцтоварах, а пензлики для художників у профільних магазинах. Ці пензлики коштують до 20 грн, і працювати ними одне задоволення. Синтетичне волокно пружне і тримає форму попри інтенсивне вазюкання ним по паперу. Я б радила взяти кілька варіантів пензлів: середні і товсті. До тонких діти у віці до 3 років ще не доросли.

     Фарби 2

    Уява без меж

    «Нууу, хіба буває небо зелене? А рожеві коти?» – так часто кажуть дорослі. Згадайте «Маленького принца» Екзюпері, де головний герой раз і назавжди зарікся малювати після того, як дорослі в його удаві, що ковтнув слона вперто бачили капелюх. Тож нехай буде зелене небо і синє сонце – це вияв прекрасного дитячого світу, поки не затюканого умовностями і «правильною» картиною світу. Всіляко заохочуйте вияв нестандартного бачення!

    Якщо ж виховательки в садку уже пройшлися по дитині (небо синє, сонце жовте, трава зелена), то ваше завдання як батьків – трохи розхитати цей стандартний набір.

    І тут нам найбільше підійде спостереження за природою. Вийшовши на вулицю на світанку чи заході сонця, звертайте увагу на колір неба. Яке небо вранці, вдень, увечері, вночі? Нехай дитина називає, проговорює кольори. Якщо є час і натхнення (наприклад, ви «зависли» на дачі), то можна створювати цілі палітри неба, підбираючи на папері небесні кольори. Скоро малюк побачить, що небо буває бузкове, рожеве, оранжеве, сіре, блакитне, чорнильне…
    Ще цікава вправа – це відносність білого. Візьміть білу квітку, наприклад, жоржину чи хризантему. Розгляньте її з малюком. На око квітка біла. Але якого кольору пелюстки у тому місці, де вони сходяться? В тіні білий колір може бути навіть чорним. Проілюструвати це трохи старшим дітям можна буде у фотошопі, на фотографії білої квітки. Там інструментом «піпетка» можна «взяти» колір з різних місць на квітці і винести на палітру. Найсвітліші та найтемніші ділянки. Це дуже показово і промовисто.

    Звертайте увагу малюка на кількість відтінків зелені у лісі чи навіть на одному кущі. Потім, малюючи, нагадуйте, що не буває суцільного зеленого покриття трави чи дерева, що можна сміливо додавати синю, коричневу, жовту фарбу.

    Також акцентуйте на наповненості простору, тлі. Світ яскравий, показуйте його дитині і надихайте передавати це на папері.

     Фарби 3

    Фарби творять дива

    Звісно, перш ніж почати творити, дитина має освоїтися з властивостями кольорів. Тому витратьте час на розвезювання фарб по палітрі. Нехай дитина сама здогадається, що буде, якщо змішати такий і такий колір? А якщо всі разом? Робота з кольором – це диво! Долучайте до нього малюка!

    Так само експериментальним шляхом можна вивчити властивості фарб: гуаш чи акрил гарно криє, а акварель прозора.

    На зафарбовану аквареллю вологу поверхню можна сипати крупною сіллю або крапати водою, створюючи цікаві розводи фарби. Якщо сипати сіллю на суміш кольорів, то розводи вийдуть цікавішими.

    Також гарно бавитися можна, прискаючи фарбою з зубної щітки. Для серйознішого ефекту можна розвести фарбу в пульверизаторі. Покладіть на папір листок з дерева і обприскайте з бризкалки. На листку лишиться красивий білий силует.

    Або ж намалюйте на аркуші восковими крейдами, а потім покрийте зверху кольором. Малюнок крейдами так і лишиться не зафарбованим.

    Ну і ще одна «казкова техніка». Покрийте листок різними кольорами, почекайте, поки висохне. Далі всю поверхню «замалюйте» свічкою і зверху покрийте тушшю. Коли туш висохне, на листку можна буде вишкрябувати малюнок. Яскраві лінії на темному тлі виглядають досить ефектно.

    У будь-якому разі дитину 2-3 років не можна критикувати. Хваліть усі спроби пензля! А взагалі найкраще твориться разом! Тож малюйте всією сім’єю. Не варто комплексувати «я не вмію малювати». Для дитини його мама завжди найкращий художник.

    Автор: Настя Мельниченко

    Фото автора

    Facebook Comments
    Анонс