Дитина втрачає свідомість

Зміст:
    Rate this post

    Завжди хотіла розказати про випадок, який відбувався з моєю подругою. Точніше, її дитиною.

    Отже, дитина починала ходити, вік 9-10 місяців, гарненька, міцна, здорова дівчинка. І стало відбуватися з нею щось тривожне: буває, не втримається на ніжках, впаде на попку і… втрачає свідомість, перед тим трошки сплакнувши.

    Мама почала звертатись до лікарів. Страшно все-таки! І теж така штука… Місто на 100 тисяч населення, а в дитячих поліклініках немає жодного дитячого невролога! Приїжджає тільки двічі на місяць з обласного центру. Можете уявити, що там твориться тоді в черзі.

    На цьому фоні прекрасно почуваються приватні неврологи. І пішла моя подруга до приватного невролога, який, в принципі, не приховує, але й не афішує, що він – для дорослих, без дитячої кваліфікації. Ну, як почав він їй виписувати ліків!!! Включно з тими, що йдуть від епілепсії. Словом, можете уявити.

    У той час я читала одну книжку австралійського доктора Гріна (не реклама, бо навіть назви не пам"ятаю). І вичитала й подрузі просто розказала. Словом, у дуже багатьох дітей таке буває. Це спрацьовує САМОЗАХИСТ мозку від відчуття болю. 

    До речі, я в дитинстві такою не була, а от в дорослому віці теж відчуваю, що й сама можу втрачати свідомість від трошки сильнішого порізу, наприклад. Від побутової рани. Багато хто саме з цієї ж причини втрачає свідомість також при сильному стресі. У дітей – так само. Тим більше, що мама цієї дівчинки  (а дівчинка також мліла саме тоді, коли падала і вдарялась) – ніжна вразлива особа.

    До речі, діти навіть можуть ніби навмисне впадати в такий стан, знаючи, як це впливає на маму, добиваючись максимуму уваги. 

    Що автор радив робити? Пригадую щось таке: тримати ситуацію під контролем, але не піддаватись. Іншими словами, спостерігаючи з-за дверей, продемонструвати дитині, що глядачів насправді немає. І не робити паніки з цього. Ніби нічого не стається.

    Facebook Comments
    Анонс