Перший прикорм немовлят: мудро, зважено, спокійно

Введення прикорму має бути легким та приємним процесом, продовженням духовного зв’язку дитини з мамою, привчанням дитини до розумного і культурного прийому їжі.

Про те, чого не пишуть книжки на тему прикорму, розповість нам зі свого багаторічного досвіду лікар-педіатр вищої категорії Наталія Беренда.

Суть і мета прикорму

Прикорм – це не вища математика, не суворе виконання стандартних таблиць прикорму. Цим словом називають продукти, які дають діткам до року, окрім основної їжі: грудного молока чи суміші.

Основна їжа, особливо якщо це грудне молоко, залишається найважливішою. Вся інша – знайомить дитину з новими смаками, можна сказати, зі світом, а також допомагає забезпечити організм дитини більшою кількістю та різноманітністю поживних речовин. Отже, суть прикорму – допоміжна, а мета – збагачувальна.

Розумне вигодовування дітей, особливо першого року, – це основа здоров’я на ціле життя. Наскільки дитина готова до введення прикорму – покаже вона сама своїм інтересом і готовністю до ковтання густої їжі, сидіння. Але часто порада педіатра може бути вирішальною.

Роль педіатра у порадах стосовно прикорму

Теперішнє покоління мам може багато що прочитати в Інтернеті. Але хочеться додати, що як «заочно діагнозів не ставлять», так само тільки педіатр може іноді побачити потребу вашої дитини безпосередньо. Особливо це стосується діток із груп ризику: передчасно народжених, схильних до алергічних реакцій, із вродженими і спадковими хворобами.

Якщо педіатр на «своєму» місці, то саме про потребу проконсультуватися насамперед із ним подумає кожна мама, коли виникнуть питання. Педіатр повинен бути фахівцем у всіх основних галузях медицини, бачити дитину різносторонньо. А також знати її батьків, щоб мати змогу індивідуально підходити до кожного свого маленького «підопічного», щоб не казати «пацієнта».

З чого починати введення прикорму

Колись розпочинали з фруктів, злакових каш. Зараз віддають перевагу овочам, які характерні для даної місцевості та не алергенні. Вони досить легко засвоюються, не спричиняють проблем із травленням навіть у наймолодших, 6-місячних діток. До речі, раніше 6-ти місяців вводити прикорм дитині в Україні визнано недоречним. Винятком можуть бути хіба що діти згаданих груп ризику, і то залежно від індивідуальних потреб.

Хочеться наголосити, що стандартні норми введення прикорму – це лише допомога, орієнтир для батьків. Задоволення від нового смаку і процесу прийому їжі (скільки б її не було з’їдено чи розлито довкола ротика) є важливішим, ніж точне виконання норми в грамах.

Поняття «смачне»

Далеко не завжди смаки дитини співпадатимуть зі смаками мами. Дитина готова сприймати кожен смак у чистому вигляді як делікатес. Тому не треба поспішати привчати її до солі, цукру, інших приправ.  За своє життя дитина встигне скуштувати все, а поки що навіть звичайна морква для неї – це щось особливе.

Те, що смачне для дорослих, дуже часто не має нічого спільного з корисністю. Тому мамам не можна впадати у спокусу догоджати дітям тим же цукром чи надмірною кількістю масла. Треба сприяти формуванню добрих, справжніх смаків до здорової їжі.

Перевага – стравам, приготованим мамою

Дитяче харчування в баночках – непоганий варіант. Але коли готує мама, вона вкладає важливий компонент – любов. Тоді годування є спілкуванням мами й дитини, частиною духовного зв’язку. Великою допомогою є сучасні морозильні камери, в яких можна зберігати всі необхідні овочі, фрукти і ягоди, щоб готувати їх уже в потрібний момент.

Мамою закладається також культура харчування. До неї відносимо звичку споживати страви не на вулиці, а в спокійній звичній обстановці, за столом. Хоча всі знають, що на свіжому повітрі кращий апетит, однак не варто привчати дитину до цього фактора. Щоб у майбутньому уникнути аналогічних звичок, наприклад, їсти перед телевізором.

Гарного апетиту і міцного здоров’я діткам!

Автор: Оля Пастух

Facebook Comments
Анонс