Сідаємо за стіл

Зміст:
    Rate this post

    Знайомство зі столом, яке, звісно, не відбувається раптово і несподівано, дуже цікаве, насамперед для дитини. Зрештою, як і весь розвиток твого дитятка. Свою маму дитина «знає» зокрема через їжу (мамине молочко), так само весь світ пізнавати дитині допомагає їжа, яку цей світ дає. Які перші кроки робить дитина в напрямку до цього пізнання?

    Тут є щонайменше два аспекти: «сідаємо» і «за стіл». І вони дійсно тісно поєднані: коли дитина починає більш-менш самостійно сидіти, тоді й проявляється цікавість до столу, а з ним – і до їжі в дорослому значенні цього слова. Тому «перший крок» – це сидіння.

     За стіл 1

    СІДАЄМО

    Перші намагання підняти спинку і утримувати її вертикально можуть бути уже в 4-5 місяців. Але надійніше, міцніше дитина тримається ближче до 6-7 місяців. І якраз із цього віку дитині стає до вподоби знайомитися зі все новими смаками. Не варто пришвидшувати природного процесу сідання, підпираючи подушками: це не допоможе дитині розвиватися і сідати швидше. Навпаки, може негативно позначитись на хребті. Коли м’язи достатньо зміцніють, дитина сама це покаже і шукатиме способів привстати. Зовсім невдовзі дитині стане великим задоволенням дивитись на світ з іншої позиції, під інакшим кутом.

    Сидіти дитині зручно, коли все ж є підтримка для спини. Великою допомогою тут є різноманітні дитячі кріселка, які ще й добре продумані в плані дитячої безпеки. У своїй більшості вони й продаються уже разом зі столиками.

    ЗА СТІЛ

    Дитині дуже приємно, якщо вона сидить разом з іншими. Навіть якщо за своїм дитячим столиком, однак біля дорослого і на одному рівні з ним. Вкрай небажано, щоб дитина могла бачити телевізор чи навіть вікно, за яким, як і в телевізорі, відбуваються різні події. Прийом їжі має бути спілкуванням із сім’єю, а не сеансом розваги, в якому дитина перестає відчувати смак і ситість, хоч мамі так і легше дитину «напхати» стравою.

    Посуд

    Заради безпеки варто брати такий, що не б’ється. Зараз його виробляють дуже різноманітним, практичним і красивим. Буває пластиковий, силіконовий, навіть срібний. Його легко мити, він стійкий завдяки конструкції. Є із присосками, щоб не падали, із поділом на кілька секцій, страви в яких дуже гарно виглядають, а в дитини, яка любить побавитись ними, менше шансів змішати все аж до стану неїстівності. Для найменших діток варто брати тарілочки з високими бортиками.

    Дуже бажано, щоби перші горнятка дитини були із двома ручками. Зручними є «непроливайки», зі знімною кришечкою зі спеціальним носиком, через який дитина п’є, але рідина не має шансів розлитися.

    Ложкою і виделкою навчитись користуватись дитині значно важче, ніж поїльником чи горнятком. Треба це показувати дитині, допомагати своєю рукою. Зверни увагу, щоб зубці виделки були досить тупі. Існують прибори із С-подібними ручками, можливо, саме такими ваша дитина швидше і успішніше навчиться доносити страву до ротика.

    Інші аксесуари

    Особистий слинявчик, фартушок, рушничок привчають дитину до акуратності, додають відчуття комфорту, затишку.

    Цей весь спеціальний посуд і пристосування – зовсім не обов’язкові, адже всі покоління перед нами виросли без такого різноманіття, просто зараз він може дуже полегшити тобі життя.

     

    Що класти у посуд

    Це значною мірою залежить від мами, але є загальні правила заради здоров’я самої ж дитини. На відміну від поширеної раніше практики давати дитині насамперед фруктові соки, зараз притримуються того, щоб першою стравою були варені крупи і овочі. Вони таки значно легше засвоюються, не дають здуття животика, проносів.

    Май на увазі, що знайомити зі стравами дитину треба після основного годування, щоб у цей час дитина не була голодна.

     За стіл 2

    Схема медичного догодовування

    Медицина, з урахуванням розвитку системи травлення дітей, розробила рекомендації уже від 4 місяців поетапно вводити нові продукти. Отже, у 4 місяці – рисове, фруктове чи овочеве пюре, починаючи з обіду, в перерві між годуванням грудьми/дитячою сумішшю. У 5 місяців – на обід давати дві страви на вибір: фруктове та овочеве пюре, хліб, банан. Із 8 місяців медицина дозволяє рибне пюре і навіть м’ясне.

    Завжди май на увазі головне правило введення нових продуктів: між кожним знайомством із новим продуктом має бути щонайменше 2 тижні. Якщо дитині не подобається якийсь продукт, відклади на 2-3 дні, потім спробуй ще раз. Ну, і слідкуй, чи немає алергії чи небажаних реакцій з боку кишківника.

    Дотепер нерідко можна побачити, наскільки відрізняються медичні рекомендації щодо годування дітей у давнину, років 50 тому та зараз. Бабусі можуть наполягати на своїх давніших навичках, які сучасна медицина уже відкинула…

    Педагогічне догодовування

    Все більше молодих мам схиляються до так званого «педагогічного» годування. Його суть не в тому, щоб дитину наситити, а щоб легко, невимушено знайомити з різними смаками, розширювати світогляд, посилювати відчуття, що дитина є рівноцінною частинкою своєї сім’ї. Отже, згідно з ним, дитина може брати страву, яку мама готує для себе та інших членів сім’ї, щоправда, спочатку в крихітних кількостях і без спецій. Бере ту їжу, до якої проявляє інтерес. Але головною поживою залишається мамине молоко.

    Головна перевага цього методу – природність. Саме до цього природа дуже добре й підготувала людський організм. Однак май на увазі, що й ти сама, і ціла сім’я повинні споживати здорову їжу і корисні страви.

    Скільки класти у посуд дитині?

    Це вже ближче до річного віку дитина може сама вирішувати, скільки їй з’їсти. А перші спроби починаються із кінчика ложки. Страву треба класти на кінчик язика, так дитині легше її розсмакувати і самій проштовхнути язичком для ковтання. Мамин пальчик, вмочений у страву, також підходить. Якщо дитина повністю випльовує, не поспішайте і не розчаровуйтесь! Через два-три дні спробуйте знову. Ну, а витирати ротик дитині доведеться часто в будь-якому випадку: і коли дитина випльовує, і навіть коли із задоволенням приймає страву.

    Готові страви у баночках

    Непоганий вихід, якщо ти поспішаєш або не вдома. Але обов’язково звертай увагу на термін придатності, на відсутність солі, цукру та навіть води, якою виробники можуть розводити пюре, від чого воно стає менш ситним. Але домашні страви все-таки завжди будуть поза конкуренцією: і свіжі, і різноманітніші.

    Сіль і цукор

    Мабуть, вони заслуговують на окрему увагу. Ми не уявляємо свого життя без них, але дитині страви будуть смачні й без них. Щонайменше до року дитина абсолютно спокійно може жити без солі (яка не має нічого корисного для дитячого організму) і цукру (який дає багато енергії, але жодних вітамінів, і який може просто викривити в дитини відчуття справжнього смаку.

    Психологічна складова

    Чим ближче до року, тим дитині важливіше, щоб навіть у простому процесі прийому їжі її підтримали, навчили, похвалили. Але не плутай похвалу типу: «Молодець, у тебе все гарно виходить»(похвала за старання і навички) та «Молодець, що так багато з’їв» (похвала за кількість). Не впадай також у спокусу маніпулювати дитиною через їжу («Не будеш їсти – не підем бавитись»).

    Привчати до акуратності важливо відразу, щоб у дитини вироблялася звичка. Тільки без фанатизму. Найкращий вчитель – особистий приклад.

    Нехай мандрівка твого дитятка у світ смаків буде захопливою!

    Автор: Оля Пастух

    Facebook Comments
    Анонс