Активна світмама тижня: Діана-Карпенко Кантер

Зміст:

    На початку спражньої зими мені б хотілося, щоб ви насолодилися розповіддю мами-мандрівниці Діани Карпенко-Кантер, яка об’їхала понад 16 країн Латинської Америки з двома донечками, коли їм не було і двох років. А зараз живе у мистецьому хуторі Обирок та готує до друку цікавенну книжку “Казки народів світу, що збирає маленька Магдалена”! 

    Діана

    Як зазвичай проходить ваш день? звичайний день матусі?

    Прокидатися  намагаюся раніше за сонечко, коли всі ще сплять. Години перед світанком – найкращий час подумати в тиші про важливе, налаштувати себе на гарний день, навіть якщо він хмарний, відчути, чого справді хочеться і що справді потрібно зробити саме в цей день, відчути його настрій.

    Зазвичай, вранці я роблю собі легкий масаж – вітаюся таким чином з усім своїм тілом: від кінчиків пальців на ногах до маківки. Потім займаюся різними тілесними практиками, залежно від бажання. Але часом світанковий час диктує інший настрій. І замість розминки я просто п’ю теплий чай чи їм фрукти, або читаю, тільки відкривши очі, чи просто обдумую найближчі плани та мрії.

    диана

    А іноді одразу після сну виходжу подихати свіжим повітрям, подивитися на небо і послухати ранкові звуки. Найближчого місяця я з дітками буду в Києві, оскільки занята тут роботою над книжкою «Казки Маґдалени», тому останнє робити не виходить.

    Після мене прокидається Паті – молодша доня. Радісна і сонячна в будь-яку погоду. Зранку вона, як і всі дітки, напевно, дуже ніжна і весела. Тому ми з півгодини граємося, робимо масажики, обіймаємося. Натішившись нашій зустрічі, починаємо будити старшу доню. Патагонія її теж обіймає і каже: «Плокидайся, Мадачка. Холоса…» («Прокидайся, Маґдочка. Хороша..»). А потім вся ранкова гра в маму-кицю і кошенят повторюється вже втрьох.

    А далі день будується залежно від того, як мені нашепотів світанок і як підказують діти. Зарядка може перейти в читанння чи гру, сніданок відкластися через ліпку чи малювання, або бажання малечі зранку покупатися. Чи мою пропозицію – піти надвір, подивитися, який сьогодні день.

    діана

    Після ранкових ритуалів я займаюся писанням книжки, читанням і обдумуванням матеріалу, а дітвора під опікою бабусі продовжує творити свій день в іграх та пізнанні.

    Вечір зазвий присвячуємо читанню вголос книжок Маґдалені. Зараз читаємо «Пітера Пена». А іноді дивимося якесь гарне кіно, переважно радянських часів, або мультик. Або граємося в хованки чи доганялки перед сном.

    Чи збираєтесь найближчим часом у нові подорожі? 

    Вже другу зиму підряд роздумую про теплі краї та Індіський океан – і вже другу зиму підряд знаходжу свій океан вдома. Зараз так загорілася роботою над книжкою про нашу останню подорож Латинською Америкою, що їхати кудись зовсім не хочеться – щоб не перебити новими враженнями досвід з останньої мандрівки.

    Коли книжка вийде в світ,  думаю проїхатися всіма обласними центрами України з презентацією – і таким чином побувати в тим містах , де не бувала раніше.

    діана

    А потім план-максимум – це експедиція за казками з Маґдаленою в Азію. Це буде вже беззаперечна причина побувати таки на узбережжі Індійського океану.

    Яка з країн вам запам”яталася найбільше, і куди хотілося б повернутися?

    Є два місця, які запали в душу особливо. Перше – це крайній Південь, місто Ушуайя на Вогняній Землі, що в Патагонії, на півдні Аргентини. Це офіційний «Край Землі». Далі за ним – лише океан і Антарктида. На островах неподалік живуть пінгвіни, а з берега можна побачити морських левів. Там народилася моя друга донька – Патагонія.

    діана

    Інше місце – це крайня Північ. Острів Шпіцберген в Північно-Льодовитому океані. Коли я зійшла з трапу невеличкого літака, який доставив нас на цей острів, перша думка, що виникла: «Напевне, таку картину бачать люди перед смертю». Місце дивовижне: гори і льодовики виглядають так незвичайно там, а освітлення від сонця, яке влітку не сідає, а взимку не сходить – таке, що пейзажі видаються якимись надприродними, ніби дивишся на фотографії гігантських розмірів, оброблені в фотошопі.

    На цьому острові, на самій його півночі є фіорд – найкрасивіший з усіх, за словами очевидців. Дуже хотілося на нього потрапити, та не вдалося. Зате запам’яталася його назва, яка потім втілилася в імені старшої дочки – Маґдалени.

    діана

    Як відрізняється ставлення до вагітних і до дітей у різних країнах, за вашими спостереженнями?

    В Латинській Америці ставлення як до діток, так і до вагітних дуже відкрите і радісне. До мене, коли я ходила з «животиком», нерідко просто на вулиці могли підійти і сказати якийсь комплімент чи побажати чогось хорошого мені і майбутній малечі.

    Спочатку мене трохи насторожували знаки уваги від перехожих, але за півроку я звикла. Одного разу в магазині, де я роздивлялася сувеніри, власник подарував для моєї доні, що ще була у мене під серцем, сандалики, хоча я так нічого й не купила в його крамниці. Просто там це природно – радіти дітям. І це не обкладається якимись забобонами чи заборонами.  

    Діана

    Маґді, правда, часом навіть дошкуляли своєю увагою. Подарунки вона отримувала часто, і це їй подобалося: то пані на базарі фруктами пригостить, то касирка в супермаркеті цукерок дасть, то сусід на кемпінгу іграшку свого дитинства вручить. Але коли хтось намагався почухрати її за волосся чи схопити за щічки, то тут вона з часом починала переходити на крик. Тільки б її не чіпали.  

    А яка країна “найсмачніша”, за вашими враженнями? 

    Колумбія і Мексика дуже запам’яталися вишуканими солодощами з різноманітних горіхів та екзотичних фруктів, вкритих гразуром, і не тільки.

    діана

    В Панамі й Болівії домашню їжу готують на базарах. Вона там дуже дешева і смачна. В Болівії ми провели цілий місяць. І харчувалися тільки в таких вуличних закладах. Після гарної порції обіду йшли ще й у сектор, де господині пригощали гарячими напоями. Замовляли там какао з цукровими хрустиками чи домашнім солоним сиром – і викочувалися звідти, як колобки. Готувати вдома взагалі не було потреби. Лише коли хотілося чогось власне свого, знайомого.

    Ще нам пощастило з часом, в який ми потрапили у Болівію. Тоді був сезон всіх фруктів і ягід разом. Вони і складали основний раціон. Кавуни разом з ананасами і полуницею чи черешнею – неймовірне блаженство заекваторного літа. А вранці ми з Маґдою часто заходили на той же базар, де робили ще й фреші з яких завгодно фруктів, і випивали по склянці для бадьорого дня. Болівія, у спогадах, дуже смачна країна.

    Чула про ваш “казковий проект”. Розкажіть про нього!

    В мандрівку через два Американські континенти з моєю донею Маґдаленою вирушали з метою знайти в кожній країні цікавих людей, які б розповіли нам казку своєї місцевості. А ми з її татом зафільмували все це на камеру і запланували зробити потім серію дитчих фільмів про подорож маленької дівчинки світом, яка збирає казки.

    діана

    Але по ходу справи назбиралося стільки казкового матеріалу і сталося стільки пригод, які не потрапили в кадр, що виникла спершу ідея, а тепер уже й потреба, викласти весь дитячий досвід Маґдалени у вигляді книжки.

    Над нею зараз і працюємо з перекладачем та редактором. Кожен бажаючий може долучитися до реалізації цього проекту  http://biggggidea.com/project/54/


    Чим подобається вам у Світ Мам, що корисного тут знаходите?

    У Світ Мам велика аудиторія. І головне, що всі мамочки. До того ж, досить активні й різні. Гуртом, як то кажуть і «батька легше бити», і з дітьми собі дати раду. Бо світ так швидко рухається і міняється, що бабусині поради часто вже втратили свою актуальність, а нові звідки брати?

    діана

    Всі питають тепер інтернет. І дуже добре, коли є таке дружнє коло мам, готових поділитися своїм досвідом. Та навіть просто думками з приводу. Бо всіх розумних книжок не перечитаєш, на всі семінари – не сходиш. А тут, як у великому дворі, можна обмінятися ще й знаннями на важливі теми.

    Як плануєте святкувати Новорічні свята? поділіться планами! 

    Маю план до кінця грудня – працювати над книжкою. Дуже хочеться зробити значний шмат роботи до початку року. А що буде далі – не знаю. Подумаю про це після кінця світу:)

    діана

    Хоча цього року якось дуже чітко сформувалася думка, що Новий Рік – це свято дитяче. І його можна наповнити казкою, як жодне інше. Напевно, спробую в цьому руслі організувати своїм дівчаткам зустріч року.

    Дякую, Діано! 

    Facebook Comments
    Анонс