Інтернет-залежна мама: анамнез, діагноз і схема лікування :)

Добрий день, я – Tetty, Інтернет-залежна мама. Колись, коли світ ще рухався в режимі dial-up, я познайомилася з цифровим раєм. Відтоді швидкість мерехтіння мегабайтів зросла, а я міцно зависла в тенетах світового павутиння. Іноді це мене турбує, але часом я забуваюсь і живу повноцінним сучасним інформаційним життям. Коли ж згадую, шукаю вихід із тенет, але шукаю, схоже, не там – все в тих же тенетах. Днями прочитала (в мережі, звісно), що Інтернет-залежність у Південній Кореї уже ідентифікують як офіційну хворобу, яка швидко захопила більшу частину молоді. Та я ж уже не “молодь” якась там зелена, однак міцно заплуталась в “павутинні”. Що ж робить матерів такими вразливими до цифрової лихоманки? Що робить нас заручницями Мережі?

 

 83405384

Цікаво, що цю Інтернет-лихоманку я підхопила із народженням дитини, десь на другому місяці (як провели додому телефон і купили модем). До того я користувалась лише електронною поштою по роботі, а також комп’ютером для написання дипломних та курсових робіт. Більшого мені і не треба було. Однак тепер для мене як для мами двох дітей Інтернет став невичерпним, легкодоступним та об’єктивним джерелом інформації про все, що лише може бути пов’язаним із дитиною. Від того, як рахувати проміжки між переймами під час пологів, до інформації про закордонні виші для дорослої вже дитини. Інтернет замінив мені і маму з її рецептами, і лікарів з їх порадами, і навіть учителів, бо тепер я сама (з)можу детально пояснити дитині, що таке інтеграл і в якому році відбулась битва під Берестечком, попередньо знайшовши це у відповідній скарбниці знань.

Щоразу, як у мене виникають суто мамські питання: як доїхати до алергологічного центру, чи достатньо ваги набирає мій первісток чи що робити, якщо вчитель самодур, – я відкриваю свій улюблений пошуковик (тут могла бути реклама google.com.ua) і знаходжу відповіді. Ну який експерт чи довідкова може бути кращим? В якій енциклопедії може бути зібране все те, що є в Інтернеті?

Потім, коли я втомлююсь від відповідальності материнського вибору, адже інформації так багато і відповідь на будь-яке питання може варіюватись у межах від мінус нескінченності до плюс нескінченності, я потребую швидкої розрядки. І тут вступає друга, не менш важлива, якість Інтернету – розважальна. По-перше, там напохваті є будь-які мультики, а також чудові дитячі фільми, котрими можна відволікти дітей від розбирання квартири на маленькі шматочки. По-друге, там є фільми і музика, щоби трохи розвантажити мою втомлену від постійного вибору голову. Що я з радістю і роблю. Крім того, навіть будь-яке нудне прибирання, миття посуду, перебирання шафи тощо можна витерпіти, коли з онлайну лине голос улюбленою співачки чи цікавий серіал з онлайн-плеєра.

Якщо ж раптом я вхоплю за хвіст вільну хвилинку на творчість – неважливо, матеріальну чи словесну – я знову ж таки лізу в Мережу. Адже це – скарбниця викрійок, схем, майстер-класів, статей, лекцій та семінарів. Все ще мрію записатись на coursera.org і прослухати чудові лекції з нейробіології та психології, дошити спортивні костюми для дітей (дякую, мережо, за викрійки) та закінчити розпочатий переклад статті про прокрастинацію для власного сайту. А заважає мені в цьому знаєте що?.. Вибачте, відволіклась. А, так – заважає мені зокрема Facebook, котрий оце щойно повідомив, що мій пост прокоментував хтось із друзів.

177369743Зважаючи на те, що більшість моїх подруг також мають дітей, а деякі в більшій кількості, ніж я, то побачити їх наживо маловірогідно. І тут на допомогу приходить… Так, Інтернет. Тому цю статтю я пишу не один день і навіть не два (не скажу скільки, бо будете мене зневажати), оскільки весь час відволікаюсь на те, щоби перекинутися слівцем із котроюсь із подруг, що вигулькне зі своїх позамережевих справ, а поскільки вигулькують вони по черзі, то статті пишуться неймовірно повільно. І все тому, що деякі подруги живуть надто далеко для живого спілкування, та ще й у країнах, чиї часові пояси не співпадають із моїм.

Також не варто забувати, що окрім мами, я все ще (сподіваюсь) залишаюся самодостатньою особистістю із завищеними потребами в розвитку, а значить інформації. Зокрема мені зручніше читати новини в швидкооновлюваних електронних газетах та журналах, а також завантажувати необхідні книжки в мою електронну книгу. Я вже мовчу про зручність маленького саме Інтернет-бізнесу, котрим можна займатися прямо з дому і таким чином не перетворитись на бліду подобу самої себе в “до народження дітей”.

Думаю, багатьом знайомий такий “графік” роботи з Мережею. Тому що справ так багато, часу так мало, а встигнути треба всюди. Це раніше ми могли дозволити собі піти до сусідки по рецепт пирогів і на чай побазікати. Зараз рецепт потрібен на вчора, а чай краще замінити чатом, бо під час чату можна встигнути переглянути пошту і дошити костюм зайчика на ранок у садочку. Звісно, у нас з’явилися пральні та посудомийні машинки (дякую жінкам, що їх сконструювали!), однак годин у добі не додалось, а вимоги до матері лише зросли. Є цілий перелік, якою має бути мама, аби відповідати хоча би званню “достатньо компетентна”. Щоби досягнути звання “хороша мама”, без Божої помочі вже не обійтись.

То як же, скажіть, я можу вискочити із цього замкненого кола, якщо воно з одного боку рятує мене від повного провалу мого материнства, а з іншого заганяє в ще гірше ярмо “материської відповідності”? І головне – чи потрібно мені позбуватись цього “цифрового змія”? Чи, можливо, лише приборкати його, аби не зжирав мій час та й усю мене частинками?

Існує багато порад, як позбутись Інтернет-залежності, не виходячи з Мережі (погугліть, я вірю, що ви знайдете їх легко), і всіх їх розроблено для ігроманів або користувачів соціальними мережами. А я спробую підсумувати особливості саме материнського штаму цього цифрового захворювання.

 

Отже, мами багато часу проводять в Інтернеті через те, щодля них Мережа – це

 

1) життєвоважлива довідкова інформація про все, пов’язане із дітьми;

2) відпочинок від буття мамою та домашніх справ;

3) спілкування з далекими і зайнятими друзями;

4) зона для творчості;

5) можливість працювати вдома;

6) джерело саморозвитку.

 179342987

Лікарі вважають найгіршим симптомом Інтернет-залежності те, що людина починає сприймати комп’ютер (Мережу) як “іншого” і асоціювати його з собі подібним, а також відчуття, що без цього “іншого” неможливо вижити. Отже, виходити з такого стану краще за все за допомогою живих друзів:

 

1) знайти-таки час на тістечка з чаєм, можливо, замість пошиття чергового надзвичайного костюма для дитини в школу (можна ж і напрокат узяти);

2) час від часу дзвонити мамі/свекрусі, щоби дізнатись рецепт смачного пирога (і їм буде приємно);

3) записатись у реальний клуб рукодільниць/шахісток/історичних реставраторок і зустрічатися з ними в офлайні;

4) частіше забувати про “необхідні материнські вливання” в голову ваших дітей і більше гуляти або займатись приємним клеїнням дурня;

5) вибиратись разом із дітьми до далеких подруг, хай до Москви чи Торонто;

6) записатись на якусь спортивну/танцювальну секцію …

 

Список можна продовжувати. Тенденцію ви розумієте – розширити своє спілкування офлайн. А для початку ми маємо перестати дорікати собі за те, що багато часу проводимо в Мережі. Ми живемо в такому світі, де вчасна інформація цінується понад усе, і тому маємо крокувати в ногу з часом хоч би для того, щоби не відставати від власних дітей. Ми не маємо думати, що ми неповноцінні Інтернет-наркомани і в нас уже нема шляху назад, до реальних людей. Цей факт лякає більше, ніж сама так звана залежність. Ми з вами дорослі, сформовані, перевірені дітьми (а це найкращі випробовувачі стійкості особистості). Тому ми багато чого можемо, а в першу чергу, ми, на відміну від анонімних алкоголіків, можемо і приручити нашого цифрового змія і змусити його служити нам, без шкоди для себе.

 

А тепер флешмоб – коли дочитаєте ці рядки, закрийте ноутбук, відкладіть мишку і розшукайте своїх дітей. Обніміть їх міцно, поцілуйте і розкажіть їм щось цікаве. Можливо, щось, що ви вичитали в Мережі.

 

Автор: Тетті Саніна

Facebook Comments
Анонс
загальна
СВІТМАМ ЗМІНЮЄТЬСЯ

Педагогический прикорм: плюсы и минусы

Анонс Анонс Педагогический прикорм: плюсы и минусы

Как зарегистрировать новорожденного и оформить одноразовую помощь при рождении ребенка

Анонс Анонс Как зарегистрировать новорожденного и оформить одноразовую помощь при рождении ребенка