Мій хороший декрет

Поет Олександр Пушкін не посоромився присвятити вірші своїй улюбленій «голубці» Аріні Родіонівні: «Подруга дней моих суровых, голубка дряхлая моя! Одна в глуши лесов сосновых. Давно, давно ты ждешь меня….». Вірш «Няні» вважається одним з найкращих ліричних віршів Пушкіна. Доки його мама розважалася на балах та приймала гостей, няня сиділа з малим Олександром в декреті – читала йому казки, співала пісні, колисала на руках, годувала, гуляла. Саме через це Аріну Родіонівну знає весь світ, а маму Пушкіна – лише пушкіністи. Бо мама – це та, хто постійно піклується про дитину та виховує її.

Декрет 1

Виховання дитини – нелегка праця. Як казав один мій знайомий, декрет – це більше, ніж робота. Якщо вдуматися, так воно і є. Якщо у тварин період раннього «дитинства» недовгий, у людей він триває значно довше – до 3-х років. А немовля взагалі безпомічне – потребує постійної уваги та піклування. Мама годує дитину, змінює їй підгузок, гуляє з нею, прибирає, співає пісеньки, грається, ходить по лікарях тощо. Хіба можна всю цю діяльність назвати відпусткою? Ні, це – робота!

Декретний синдром

У психотерапії є такий термін – декретний синдром. Його ознаки схожі із синдромом емоційного вигорання, який є у представників професій типу «людина-людина»: медиків, вчителів, викладачів, соціальних працівників, юристів, психологів, вихователів, продавців, журналістів тощо. Емоційне вигорання супроводжується втомою, психологічним та фізичним виснаженням, роздратуванням, психосоматичними захворюваннями, різкими змінами настрою, апатією.

Як з’являється емоційне вигорання? Візьмемо, наприклад, лікаря чи медичну сестру. Якщо вони по закінченню свого робочого дня продовжують працювати – образно кажучи, лікар не залишає свій білий халат у робочій шафі, а бере його додому, – через деякий час він не захоче йти на роботу, бо дуже втомиться. Ті ж емоції переживатиме жінка, яка 24 години на добу піклується про дитину. Зауважу: не 8 робочих годин, а всі 24! Звісно, коли дитині виповниться рік чи два, з нею проводити час легше. Дитя вже міцно спить вночі, трохи – вдень, ходить на горщик, самостійно їсть, бавиться. Втім, сама форма праці, її тривалість та монотонність все ж таки викликають виснаження. І приходить час, коли жінка каже: «Все, більше не можу! Пора на канікули!».

Приблизно так виглядає емоційне вигорання у декреті. Чоловіки, рідні повинні допомагати своїй жінці. Як саме, відомо: взяти на себе частину обов’язків по догляду за дитиною. Я не кажу про 50 % чи 30 % (треба ж комусь заробляти гроші), а бодай 10-15 %. І їй уже буде легше!

Є інші способи психологічного та фізичного розвантаження. Насамперед – банальний відпочинок: спить дитина – спить мама. А не прасує чи прибирає. Інший приклад: буває, на прогулянці мама часто включається в ігри дитини або часто робить їй зауваження: «не йди туди, не бери те». На це також витрачається енергія, адже йдеться про безперервний емоційний контакт із дитиною. Однак нерідко діти самі можуть дати раду стосункам з оточуючим світом: віддати іграшку, поліпити пасочки в пісочниці, помалювати на асфальті. Дитина (зауважу: як і будь-яка доросла людина) потребує не тільки прив’язаності, а й автономії.

Тут також ідеться про рамки. За їх допомогою дитина вчиться контактувати зі світом, розвиває терплячість, розуміє, що таке правила. Але всередині рамок має бути свобода. Дитина може дивитися мультики, однак певний час. Вона може гратися на майданчику, але не вибігати з нього на проїжджу частину, вона може малювати фарбами, але не на стінах, а на папері. Усвідомлення деяких простих правил може додати жінці впевненості, а значить, емоційної стабільності.

Є ще один спосіб розвантажити декрет: попросити допомоги в інших – няні, дідусів з бабусями, подруги. Бо що є кращим для дитини: коли поруч емоційно стабільна особа чи знервована виснажена мама? Відповідь очевидна. Правда, тут є один нюанс: якщо інша особа заміняє маму цілий день, приміром, з 9 до 19 години, тоді мамою буде ця особа. І все вийде, як у Пушкіна. Як уже зазначалося, мама – це той об’єкт, який постійно піклується про дитину, доглядає її. Тому, якщо ви вже найняли няню, нехай вона краще буде вашою помічницею, а не замінятиме вас. Це – дві принципові різниці.

 Декрет 2

Страшне слово «садок»

Декретна відпустка в Україні триває три роки. У Європі цей термін значно коротший – у Німеччині, наприклад, оплачувана відпустка складає 14 тижнів, Франції – 16, Великій Британії – 26. Французька письменниця Памела Дракермен у своїй книзі «Французьке виховання», яка нещодавно вийшла в Україні, зауважує: у Парижі представники середнього класу дуже часто віддають своїх малюків в ясла з… 8 місяців. Причому батьки мало не б’ються за місце у яслах, які були б недалеко від дому і працювали п’ять днів на тиждень. Звідки таке палке бажання віддати дитину в садок так рано? Відповідь проста: батьки переконані, що в цьому місці їхній малюк навчиться спілкуватися з іншими, розвиватиме самостійність та отримає догляд. Натомість батьки, поки дитина в садку, можуть працювати і мати вільний час для себе.

Звісно, якість французьких ясел краща від вітчизняних, а бути вихователем у них – це мати високооплачувану роботу і можливість зробити кар’єру. При цьому ясла фінансуються урядом і є безкоштовними. В Україні до ясел батьки приводять своїх дітей після року, а то і двох. А ще раніше, за того ж «совка», коли декрет тривав рік, дитину віддавали в садок ще раніше.

Чи було це погано для дитини? Думаю, однозначної відповіді тут бути не може, оскільки у кожного свій досвід перебування в садку, спілкування з однолітками й виховательками. От, наприклад, у мене – негативний, тому я тривожуся віддавати свою доньку в садок. В інших батьків – навпаки, позитивний: веселі ігри, купа іграшок, добрі нянечки і тьоті виховательки.

Відомо одне: якщо дитина, починаючи з немовлячого віку, отримує достатньо піклування, уваги та любові – це є добрим для її психіки, розвитку пізнавальних процесів: уваги, уяви, мислення, пам’яті, моторики. У рік дитина починає ходити й активно пізнає світ. Американський психолог Ерік Еріксон (автор теорії психосоціального розвитку дитини) стверджував, що в цьому віці дитина на деякий час може контролювати свої імпульси. Дитячий садочок тут може стати в пригоді. Йдеться не лише про розвиток навичок самообслуговування, а й про соціалізацію дитини. З іншого боку, до 3-х років у дитини формується базова безпека до світу. Тому буде непогано, якщо дитину віддати в садочок все ж таки не у 8 місяців (коли вона ще навіть не ходить і не говорить), а в 2,5-3 роки. Виявляється, немає правила: або-або, є – і-і.

 Декрет 3

Страх сепарації

Деякі мами скажуть: «У садку діти часто хворіють, тому краще віддавати дитину в садок якомога пізніше». Це – правда, однак усі діти хворіють, і не лише в садку, а й удома.

Інша справа, коли фантазії про хвороби є несвідомим психологічним захистом або ж опором, і тоді жінка знаходить будь-які причини, аби лише не розлучатися з дитиною. «Як я піду на роботу? А хто буде сидіти з малою (малим)?….Я не зможу надовго розлучатися з дитиною. Мені чогось не вистачатиме», – кажуть деякі мами.

У цьому місці варто згадати про ще один психологічний термін – конфлюенцію, емоційне злиття з дитиною. Конфлюенція – це здорове явище, бо тільки з його допомогою мама розуміє потреби дитини. Проте якщо її забагато, іншими словами, якщо мама боїться сходити з подругою на каву чи в кіно через страх на кілька годин покинути дитину, в цьому випадку можна говорити про декретний синдром. Бо страх мами – це задоволення її емоційної потреби, наприклад, в ідеальності. Як уже зазначалося, дитині потрібна не тільки прив’язаність, а й автономія.

Тому коли жінка все ж таки вирішує вийти на роботу чи віддати дитину в садок, це є добре для всіх: неї, дитини, сім’ї. Жінка змінює обстановку, її життя стає різноманітним. Природно, що цей процес сепарації супроводжуватиме тривога. Але один раз вона його пережила: коли народила дитину. Якщо в декреті жінка встигала за день поробити усю хатню роботу і була з дитиною, із виходом на роботу з цим упоратися важче. Однак можна сидіти і боятися, а можна цей стан долати конструктивно.

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок: декрет – це не лише відпочинок, а й важка праця. В першу чергу, від жінки залежить, яким він буде і з чим асоціюватиметься: радістю чи втомою. А може, і тим, і другим, проте оптимізму і приємних спогадів буде більше.

Автор: Ольга Цурка, психолог

Facebook Comments
Анонс