Соціальний працівник. Хто він? Частина 2.

Зміст:

    Перша частина статті – тут.

    Батьки, які бояться, що прийдуть злі соціальні працівники і відберуть у них дітей, не читали Сімейного кодексу. А даремно! Звернімося ж, як-то кажуть, до першоджерела.

    ЮЮ3

    Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав

    1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

    1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

    2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

    3) жорстоко поводяться з дитиною;

    4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

    5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

    6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

    2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.

    3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

    4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу.

    5. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

    Стаття 165. Особи, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав

    1. Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

    Окремо слід зупинитись на відібранні дитини, яке теж може мати місце в наступних випадках:

    Стаття 170. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав

    1. Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров’я і морального виховання.

    У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам — за їх бажанням або органові опіки та піклування.

    2. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров’я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

    У цьому разі орган опіки та піклування зобов’язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

    З таким позовом до суду має право звернутися прокурор.

    3. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

    4. При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

    5. Положення частин першої — третьої цієї статті застосовуються до відібрання дитини від інших осіб, з якими вона проживає.

     

    З усього вищесказаного випливає, що якщо я дійсно порушую права дитини, то сам факт невідчинення мною дверей перед фахівцем із соціальної роботи нічого не змінить, права дітей буде відновлено в будь-якому випадку. Інша справа, що в нашій країні багато залежить саме від особистості фахівця із соціальної роботи, спеціаліста служби у справах дітей чи просто дільничного педіатра, який надасть або не надасть інформацію про стан дитини. Ніхто не застрахований від непрофесійності та некомпетентності осіб, які відповідають за дотримання прав дітей, тому знати законодавчий мінімум просто необхідно.

    На ділі фахівці із соціальної роботи виконують дуже важливу функцію перед державою та громадянами. Всім відомо, що в біологічній сім’ї дитині в більшості випадків краще, ніж у будь-якому найкращому інтернаті. І саме фахівці покликані зробити все, аби дитина в сім’ї залишилась. Вони виводять сім’ї із складних життєвих обставин, виступають своєрідними адвокатами сімей у справах з позбавлення батьківських прав, намагаються поліпшити умови проживання та виховання дітей. І це тільки частина їх обов’язків.

    І останнє: не будьте байдужими до оточуючих, звертайте увагу на те, в якому стані їхні діти. Іноді зіпсовані стосунки з сусідами компенсує врятоване дитяче здоров’я, а то й життя, а іноді у людей просто відсутній позитивний сімейний досвід і вони зовсім не знають, як тих дітей виховувати. В такій ситуації фахівець із соціальної роботи може і допомогти, і попередити кризу в сім’ї.

    P.S. На момент написання статті більшість фахівців із соціальної роботи скоротили, останні працюють хто до червня, хто до липня. Залишаються декретники та вагітні. Ось така непотрібна країні посада…

    Автор: Олександра Раєць, фахівець із соціальної роботи

    Facebook Comments
    Анонс