Мами Світу. Історія пологів у Німеччині

Рівно сім років тому в перші тижні червня розпочалася моя декретна відпустка перед народженням першого сина. У Німеччині такі правила – початок декрету є за шість тижнів до приблизного терміну народження дитини. Здавалося б, достатньо часу для того, щоб пройти курси для майбутніх батьків, підготувати кімнату для немовляти й обрати місце, де хотілося би народжувати.

леся

У моїй особистій історії я відсунула всі „підготовчі заходи” саме на ці шість тижнів, що було однією з перших помилок. Усі „довготривалі” підготовчі курси вже давно були зайняті, і зрештою ми були раді, що для нас знайшлося місце у дводенному креш-курсі на вихідних. Так що підготовки було небагато, але деякі деталі таки вдалося дізнатися. Приміром, що коли перші  ознаки пологів з”являються, то слід їхати не в першу-ліпшу лікарню, а в той заклад, що обрали попередньо.

Щоб обирати, треба, звісно, спершу мати можливість вибору. А в Німеччині ці можливості досить різноманітні. Починаючи від альтернативних способів, як то пологи вдома чи у спеціальному Geburtshaus (у перекладі – пологовий будинок, але не слід плутати з українськими пологовими), ну й закінчуючи спеціалізованими університетськими клініками. Для альтернативних варіантів у нас особисто не вистачило переконання й сміливості. Тобто геть віддатися на розсуд природи й мати медицину лише як “запасний” варіант ми не наважилися. До речі, я постійно пишу тут про “ми”, бо в Німеччині практично вже абсолютно нормальним є той факт, що чоловіки супроводжують жінок на пологи.

Інший перекіс мені теж видавався некомфортним, себто перестраховуватися усіма можливими медичними послугами й байдужим професорським підходом не хотілося. Зрештою йшлося не про хворобу, а про приємну й унікальну подію. Мені досі важко зрозуміти тих, хто так сильно переживає за все, що вирішує повністю віддатися в руки медиків, аж до добровільного кесарського розтину. Але це вже геть інша тема.

Екскурсія до пологового будинку

Тобто наш вибір зупинився на традиційній лікарні з пологовим відділенням. А таких у нашому місті було шість. Достатня передумова для того, щоб почалися “муки вибору”. Зарадити такій ситуації можна лишень відвідинами усіх цих закладів. Ну я почала з найвідомішої в місті лікарні. У Німеччині будь-яка вагітна жінка може просто прийти в лікарню, натиснути на кнопку дзвоника пологового відділення й усе роздивитися. Так я і зробила. Потрапила в дещо, що зовсім мені не нагадувало за атмосферою і антуражем лікарню… Ну, звісно, столи й уся техніка там були, але вони не давили своєю присутністю. Мене провели скрізь, я побачила навіть кількох “породілль” на підготовчих етапах. Така транспарентність імпонувала, але й насторожила. Не знаю, чи мені ось так би хотілося, щоб хтось з вулиці на мене дивився.

Тобто, повної впевненості в тому, що хотілося би народжувати саме в цій лікарні у мене не виникло. А навіть зачатки цієї ідеї зникли після того, як ми відвідали інформаційний вечір для майбутніх батьків у цій лікарні. Від лікарів і акушерок, які проводили цю зустріч, не повіяло навіть найлегшим вітерцем симпатії,  вони здалися дуже байдужими й неввічливими.

Натомість саме такий інформаційний захід пробудив симпатію до іншої лікарні. У ній все імпонувало, передусім сподобався персонал. До речі, в персоналу пологових відділень німецьких лікарень можна розпитати про всі деталі пологів і про те, яким методам віддають перевагу в тій чи іншій ситуації, які пози пологів найбільш поширені, у який спосіб, якщо треба, викликають перейми, стимулюють пологи і т.д. Можна навіть попросити подивитися на інструменти, які можуть використовуватися. Ось так!

Почалося!! 

Відверто кажучи, приходити на оглядини в інші чотири лікарні мені вже більше не хотілося, тому наше рішення було на користь другої клініки, куди ми й поспішили… за півтора тижні до терміну народження.

Це була середина липня, десь 6-та ранку. Після традиційного ранкового ходіння в туалет я помітила, що щось зі мною не те… Або треба знову відвідати “кабінетик”, або згадати про все вивчене на креш-курсі про початок пологів.  Чомусь я тоді була найактивнішою з жінок, які розпитували про всі деталі “відходу вод”. Я пам’ятала добре, що це не відбувається, як у кіно, коли ніби відро води з тебе виливається і пам’ятала, що треба обов’язково знати й переказати лікарям, якого кольору були перші води. Поки я стояла над білою серветкою, щоб дізнатися про відповідну кольорову гамму, майбутній татусь спокійненько спав. Він подумав, що я жартую, коли почала будити його з метою їхати в лікарню. Поки розбудити мені не вдавалося, я вирішила зателефонувати до лікарні, щоб дізнатися, чи треба поспішати. За описаним мною акушерка сказала, що на сніданок ще є час, але під”їхати для огляду варто…

 роды

Так і зробили. Але все завершилося не просто оглядом, а народженням нашого первістка. За десь 12 годин інтенсивної роботи.

роды

Ніколи не могла повірити в те, що деталі такої події стираються в пам’яті, але саме так є зараз. Але добре пам’ятаю кілька яскравих фактів. Коли лікар пропонував можливі шляхи виходу із ситуації зі слабкими переймами: просто чекати й не знати, чи щось зміниться… “Так би робили ваші жінки-предки в українському степу”, – сказав мені рішучий гінеколог. І запропонував таки замінити виснажливе чекання на медикаментозне стимулювання. Таблетки діяли швидко, тому біль посилювався теж швидко. Утім, ми далі мужньо гуляли парком у внутрішньому дворі лікарні, щогодини повертаючись на огляд.

Утім, коли від болю вже важко було розігнутися, лікарі порадили ПДА. Саме порадили, а не зробили. Було все добровільно. Щоправда добровільність ця досить складна штука як для пологів. Хоча цей тип анестезії, зроблений, я підкреслюю це, фахівцем-анестезіологом, я би порадила всім, хто народжує. Економиться маса сил, які потрібні на пізніше. Тому не варто робити з себе героїнь, мовляв, все можна витримати. Я кажу про це ще й тому, що у залі поруч такий випадок був, і дитину довелося через абсолютну відсутність сил в мами витягувати щипцями. Тобто тут кожна має зважити всі “за” і “проти”. Обов’язково!

Леся Юрченко, Німеччина 

Про досвід інших країн далі буде… 

Facebook Comments
Анонс