Письменниця, співачка, журналістка, телеведуча і мама двох дітей Ірена Карпа: «Вважаю ранній розвиток дітей маркетологічною істерією»

Содержание:

    Хто б міг подумати, що ця «дівчинка-скандал», котра постійно ламає стереотипи, стане справжньою люблячою матір’ю? Але Карпа вірна собі: її донечок-погодок звуть Корена Джіа та Кайлаш Хільдеґардіс (ні з ким не переплутаєте!), і з ними Ірена продовжує свою навколосвітню епопею. А паралельно веде бебі-блог, працює на телебаченні, виступає на розігріві Мериліна Менсона, видає книжки…

    Ірена охоче відповіла на запитання користувачок «Світ Мам».

     Карпа нова

    – Які принципи виховання були у твоїх батьків? Як їм вдалося виховати доньку, котра не зважає на «засистематизовані» думки оточуючих? 

    – Бунтарі, як правило, з консервативних сімей, де члени родини ходять до церкви і переживають про те, що скажуть люди. Я звикла із самого початку до думки, що я моральний урод і що вчителі, батьки завжди мають рацію. Я дуже сподіваюсь, що мені вдасться моїх дітей виховати по-іншому, хоча зараз бачу, що дуже багато маминих помилок переношу на них.

    – Як, на твою думку, виглядає виховання творчої особистості, впевненої в собі, такої, котра б не боялася висловлювати свою власну думку, відмінну від думки інших? 

    – Моя мама з самого початку завантажила мене всіма можливими гуртками і уважно дивилась, до чого в мене є хист. Я мала зелене світло абсолютно на все, чим хотіла займатись. Мене обмежували тільки в гульках і шмотках… Мама завжди вчила: не родись вродлива, а родись розумна. Інтелект і успішність ставились на перше місце. В цьому є й мінус, бо розвивається «комплекс відмінника». Мене дуже мало в дитинстві хвалили. Дітей треба хвалити, бути такою собі єврейською мамою в найкращому сенсі! Звичайно, помальована фломастерами стіна втомлену маму дратує – тоді краще віддавати дітей у гурток. Вдома в мене з ними вже немає сили співати пісні, танцювати танці. Хай краще це роблять професіонали, які вміють працювати з дітьми. Мої ходять у фольк-студію «Правиця».

    – Як ти ставишся до раннього розвитку дітей?

    – Спокійно. Вважаю це маркетологічною істерією. «Як? Вашій дитині вже 2, а вона ще не говорить китайською?! О, ужас!» Вважаю, що книга «После 3-х уже поздно» актуальна для роботи з дітьми, які мають вади у розвитку. Якщо з дитиною все ок, то дайте їй спокій, дайте їй побути дитиною, поки вона сама не захоче на гуртки. Моя Кора вже проситься на «танцію». 🙂 Дівчинка з її групи ходить на англійську. Я свого часу почала вчити англійську на 2 курсі і бекала-мекала. Зараз вона мені легша, ніж російська. Доки не потрапиш у середовище, жоден викладач, який би він класний не був, тебе не навчить. Хочете, щоб діти володіли іноземними мовами, – віддавайте у літній табір, де будуть діти, як володіють тільки тією мовою.

    Карпа раз– Ти народжувала за кордоном і описувала переваги цього вибору. З висоти теперішнього досвіду – продовжуватимеш агітувати співвітчизниць? 🙂

    – Та нікого я не агітую. Це вибір кожного. Комусь зручно, щоб були поряд три бабусі і чотири двоюрідні тьоті зі знайомим лікарем, щоби все було просто і зрозуміло. Я люблю подорожувати, по натурі я авантюристка. Мені сподобалось там, де я була. Якщо доведеться народжувати ще одну дитину, то ще кудись поїду. Я би хотіла ще мати хлопчика, але трошки пізніше, почекаю, поки дівчатка підростуть, щоб могли його трохи няньчити.

    Тут теж є гарні фахівці. Під час останніх подій багато лікарів себе класно проявили.

    – По тобі не скажеш, що ти мати двох дітей. Ти якось поверталась у форму після пологів чи це в тебе вроджене?

    – Під час вагітності я займалась йогою, що дуже гарно допомогло моїй шкірі трохи підтягнутися. Також їла багато зелені, не їла нічого з розпушувачами, багато пила і мазала живіт олією макадамії. На шкірі не лишилося жодних розтяців. А потім звичайний ютуб – он-лайн курс голлівудського фітнес-тренера Трейсі Ендерсон. Фішка в тому, що її вправи показували не тільки те, як робити «кубики», а й роботу периферійних м’язів, через що все дуже гарно підтягується і тіло стає скульптурним. Я ніколи не мала такого гарного пресу, як після вагітності, бо я, лінива собака, зрозуміла, що треба з цим щось робити:)

    – Як тобі вдається настільки ефективно поєднувати роботу і виховання дітей?

    – По-моєму, я взагалі меганеефективна, розпорошуюсь постійно… Я почала ходити до психолога і ми вирішили, що краще давати в день дитині хоч двадцять хвилин, але чистої концентрованої уваги, ніж бути з нею весь день і однією ногою її відпихати, щоб не лізла до компа, другою рукою писати статтю, говорити по телефону, готувати їжу. Я тут насправді не порадник. Можу порадити тільки читати Памелу Дракерман «Французьке виховання». Там дуже багато порад, як правильно любити себе. Правильна любов мами тільки допомагає любити дітей, а не витратити на них весь свій час, виглядати, як чмо, почуватись ще гірше і кричати, мовляв, вам все віддала, сволочі, ви нічого не ціните.

    – Як тобі вдалося вписатися в формат глянцевого видання журналу Cosmopolitan, наскільки сильно редагували твої тексти?

    – Вони хотіли колонку в стилі Керрі Бредшоу. Кожен уявляє себе «Нью-Йорк Таймсом». Я, як якесь медійне лице, яке не боїться про щось говорити, от і все. Я не думаю, що мене сильно редагували. В мене є перекладач, який перекладав мій текст, він же його й редагував.

    – Які твої переваги в харчуванні на цей час (вегетаріанство, сироїдіння, всеїдність)?

    – Це такий жах і жесть, але я у зв’язку з останніми подіями встигаю лише пізно ввечері щось приготувати, поїсти і лягти відразу спати. У такому шаленому темпі можу спокійно їсти якісь найтупіші вуглеводи, типу вареників з картоплею. Тому саме зараз я не приклад для наслідування, радше навпаки. В мирний час віддаю перевагу овочам і м’ясу, рибі тощо.

    – Що не дозволяєш їсти своїм дітям ні за яких обставин?

    – Гуму, пластмасу… 🙂 Ні, харчових заборон немає. Я, коли вагітною була, теж їла все. В дітей зараз тому й нема ніяких алергій. Хіба тільки, якщо з’їдять три кілограми цитрусових. Але то вже по кількості треба дивитись.
    – Ти повністю перейшла на садочок, відмовившись від послуг няні?

    – Няня є вечорами, в мене ж постійно щось буває в цей час. Плюс є няня, яка приходить по вихідним. Зараз один вихідний я повністю з дітьми, а інший – з ними няня. Останнім часом, як знаєш, не до того, щоб їсти з ними морозиво чи гуляти в парку.

    –  Хто за національністю нянечки твоїх діток?

    – Мала бути непалка. Зараз українки, свідомі, з тими ж поглядами, які ми поділяєм, патріотки, україномовні-англомовні, розумні і енергетично позитивні люди.
    – В якому напрямку ти плануєш найбільше розвиватися?

    – Час розставляє пріоритети. Є певні моменти, коли важливішою є музика. Є спокійніший період, коли література. Є період такий, як зараз, коли ні те, ні інше, і займаюсь виключно громадською діяльністю. Зараз не можу писати про квіточки.

    – Де би ти хотіла провести старість? 

    – В горах. Ніколи не хотіла будиночок біля моря – мене від цього знудило б через три доби. Хоча розумію, що старість має таку потребу, як близькість до елементарного медпункту, закупки їжі і тепла. Я б вибрала гори десь в Іспанії, де ще й є хороші дороги, по яких ти можеш добратися до інфраструктури.

    Карпа три

    – Як навчитися писати? Можеш щось порадити авторам-початківцям?

    – Читати побільше письменників-непочатківців. Причому дуже різних, щоби не впасти в графоманію і не копіювати за кимось одним. Чим більше ти читаєш, тим більше в тебе внутрішня пам’ять спрацьовує, твій «банк хорошого смаку» накопичує. Ну й писати весь час, тренуватись. Вірити в себе, а не тим, хто каже: «Та йди краще бухгалтером, буде копійка». Так, заробляти на життя письменницькою працею важче, ніж якоюсь стабільною професією. Треба бути готовим до ризиків і, якщо не готовий на смерть за мистецтво, не відмовлятися від своєї основної роботи. Та й якщо ти будеш працювати, зможеш краще черпати образи, ніж коли будеш десь на хуторі в хатинці сам. Я за те, щоб лишатися серед людей і бачити життя.

    – Твої побажання нашим читачам?

    – Дорогі читачі й читачки! Ви молодці, ви наважилися мати дітей. Якщо ви долізли до Інтернету і це читаєте, значить, ваше життя не замкнулося тільки десь на пранні і прибиранні. Працюючим мамам – респект, а непрацюючим хочу сказати: спробуйте виділити якийсь час саме на улюблену роботу – це вам підніме самооцінку, дасть впевненість у собі і якусь розрядку. Бо, як на мене, немає важчої роботи, ніж бути повністю присвяченій дітям і домашньому господарству! Бажаю всім прислухатися до потреб своєї душі і робити щось із любові до самої себе, а не тільки до чоловіка і дітей.

    Розпитувала Атанайя

    Facebook Comments
    Анонс