Лялька-мотанка: теоретична частина та майстер-клас

Содержание:

    Нам уже дивно бачити, як у ХХІ ст. дитина, маючи вибір між дорогою лялькою та іграшкою, яку зробила їй бабуся буквально з ганчірок, вибере друге. Більше того: настав час, коли ручна робота почала і дорослими цінуватися більше, ніж те, що можна наштампувати на конвеєрі. Тому спалах популярності ляльки-мотанки цілком закономірний. Крім того, технологія виготовлення цієї іграшки напрочуд проста. Хоча охочі можуть вносити в неї свої поправки. 🙂

     3 разом

    Лялька була дуже популярною ледь не з печерних часів. Її сміливо можна назвати найкращою іграшкою для дитини, особливо дівчинки. Скільки існує людство, стільки існує ця іграшка, яка мала дитину заспокоїти, нагодувати і вберегти від усякого зла. Бо мати, залишаючи на якийсь час дитя, замотувала фрукти чи хліб у тканину, прив’язувала паличку і давала як іграшку (два в одному: іграшка й соска).

    Колись бабуся мені розповідала, як вона пережовувала насіння коноплі, замотувала це в шматок чистого полотна і давала цю «куклу» моєму батькові, тоді ще немовляткові, клала його в ночви, які засовувала під призьбу і так залишала майже на цілий день, поки заробляла трудодні в колгоспі. От яке було «щасливе дитинство»…

    Ляльки виготовляли з найрізноманітніших матеріалів – глини, дерева, соломи, трави, тканини, ниток. Ігри з ляльками особливо заохочувались, адже віщували добробут і прибуток у родині, зокрема появу у ній нової людинки. Для України традиційною була лялька-мотанка, яка як зображення жіночого божества вважалась оберегом дитини. Найпоширеніші – ганчір’яні ляльки, які створюються без використання голки. Їх робили зазвичай зі шматків уживаного раніше одягу або залишків тканини від пошиття нового. Найкращим і найсильнішим оберегом була лялька, яка мала в собі шматочок одягу саме тієї дитини, для якої робилась.

    У ляльки обов’язково виділялась голова – у шматок білої тканини накладали ганчірок, сухої трави або хліба і перев’язували ниткою, надаючи таким чином круглої форми. Інші частини – руки, ноги, тулуб – робили при бажанні, це не було обов’язково. Не шили також одягу. Просто намотували шматки тканини.

    Певне значення відігравав головний убір ляльки (віночок чи очіпок) – він вказував на її «вік».

    Особливою рисою української ляльки-мотанки є відсутність обличчя або позначення його переплетенням ниток у формі хреста, символу сонця, які в центрі могли утворювати квадрат чи ромб.

    Тим, хто хотів би мати у себе вдома такий оберіг, цей майстер-клас може допомогти у його створенні.

     Мотанка 1

    1. Скручуємо такий собі рулончик для наповнення голови ляльки. Взагалі-то для цього можна використати вату, синтепух, зерно, сіно чи навіть якесь пахуче зілля, наприклад, лаванду, тоді дитина любитиме засинати з цією лялькою.

    Мотанка 2

    2. Тепер це наповнення (у нашому випадку рулончик з тканини) кладемо приблизно посередині одного з країв прямокутного шматка тканини, яким буде тулуб ляльки, і знову загортаємо рулон, посередині якого передбачається голова ляльки.

    Мотанка насправді 33. Перегинаємо його і формуємо голову.

    Мотанка 4

    4. Шию перев’язуємо міцною ниткою.

    Мотанка 5

    5. З окремого шматочка тканини скручуємо руки, кінці зав’язуємо ниткою.

    Мотанка 6

    6. Закладаємо «руки» між двома кінцями тулуба, ближче до шиї.

    Мотанка 7

    7. Міцною ниткою туго «затягуємо талію». 

    Мотанка 88. Тепер будемо робити солярний знак замість обличчя. Тут використано муліне, а взагалі можна брати  будь-які кольорові нитки, навіть стрічки. Спочатку обмотуємо голову навхрест, спершу прокладаємо горизонтальну смужку на обличчі, тоді вертикальну, напрямок змінюємо ззаду  (який при цьому там буде вигляд – неважливо, все одно потім закриємо хусткою).

    Мотанка 99. Тоді прокладаємо нитку – спершу обабіч горизонтальної смужки…

    Мотанка 1010. …а тоді обабіч вертикальної.

    Мотанка 1111. І повторюємо так, міняючи кольори ниток, поки не будемо задоволені створеним «обличчям». Розмір і підбір кольорів хреста – на ваш смак. До вибору кольорів можна підходити і з погляду  їхньої символіки.

    Мотанка 1212. Потилиця ляльки може мати приблизно такий вигляд, але, повторюся, це сховається під очіпком.

    Мотанка 1313. Шматок тканини прикладаємо, як хустку, і прив’язуємо ниткою.

    Мотанка 1414. Красивіше виходить, коли це буде дві хустки і нижня виглядатиме з-під верхньої, наче очіпок.

    Мотанка 1515. Тепер обгортаємо ляльку плахтою.

    Мотанка 1616. І прив’язуємо фартушок.

    Також можна зав’язати пояс, одягти намисто тощо – усе залежить від вашого бажання.

    Автор: Христина Бедрик-Білан

    Facebook Comments
    Анонс