Марічка Падалко: "Сподіваюсь, я правильна мама"

Содержание:

    Відома телеведуча каналу «1+1» Марічка Падалко цієї осені стала мамою втретє! Разом з чоловіком, відомим журналістом Єгором Соболєвим, вони виховують сина та двох донечок. Ми щиро вітаємо Марічку і раді розпитати про її власний матусин досвід.

    IMG_9949— Розкажіть про своїх дітей? Яка у них різниця у віці?

    Старший син  народився 2007, дочка  – 2008, и третя донечка —  1 вересня 2010. Всі вони дуже різні. Я вважаю, що мама, в якої більше ніж одна дитина, менш категорична. Бо з одною дитиною мама вважає себе дуже досвідченою, вважає, що у всіх все відбувається так, як і в неї. Якщо в неї дитина пішла в рік на горшик – як це в інших не пішла? У всіх так має бути. Коли ж у мами з’являється друга дитина, то за наявності тих самих батьків, тих самих умов виховання, діти ростуть зовсім різні. І жінка вже не така категорична  в тому, як діти мусять виглядати, як мусять себе поводити — вона попускається. Я бачу за своїм досвідом, що діти дуже різні: за характером, зовні.. Хтось раніше розмовляє, хтось раніше ложку тримає – дуже всі різні. Немає ніяких закономірностей.

    — А яка ви мама: строга чи лояльна? Чи є у вас свій стиль виховання?

    Сподіваюсь, що я правильна мама. Але це буде відомо, коли діти виростуть. Я дуже часто над цим замислююсь. Зараз же зовсім інший підхід до дітей,принаймні пропагується: максимально з дітьми розмовляти, ніяких фізичних покарань. По попі я ще нікого не вдарила. Хоча троє дітей і нерви деколи здають, але від цього я утримуюсь. У нас є покарання, яке я піддивилася в проекті «Суперняня»  — неслухняна лавка в коридорі, на яку я відправляю посидіти. І ще такі покарання: без цукерки, без мультика, без шоколада. Але я думаю, ми будемо тільки згодом знати, що виросте з того покоління дітей, яке ми зараз виховуємо. Того покоління, з яким рахуються, чиї інтереси беруть до уваги. Як це покоління буде відрізнятися від того, яке мало бути тільки слухняним – це була головна вимога батьків. 

    Я сподіваюсь, що нове покоління виросте правильним, більш чуттєвим. Але звичайно виховувати таких дітей важче. Бо коли дитина слухняна, в тому радянському розумінні, з нею простіше. Але справа в тому, що зі слухняних дітей виростають слухняні дорослі, які, як правило, мало чого досягають у житті. Тому мені дуже важко з моєю дочкою, бо вона хоче все робити сама і тільки так, як вона скаже. Якщо вона хоче застібнути черевичок, вона його застібне. Хоча мені простіше за хвилину його застібнути  і піти на вулицю, коли двоє інших дітей вже вдягнені. Але я поважаю її бажання.

    А як взагалі лінія виховання батька, відрізняється?

    В принципі ні. У нас є суттєва відмінність у підході до виховання, через що ми можемо посперечатися, то це підхід до годування. Бо при всій моїй лояльності, я все таки не можу допустити, щоб дитина ходила весь час голодна, якщо вона відмовляється поїсти. Тим більше я вважаю, це погано впливає на її настрій. Тому я можу дітям і книжки почитати, і відволікти, щоб нагодувати. Але ви знаєте, я зараз займаюся новою рубрикою, яка має вийти у «Сніданку». І в мене одна мама-педіатр запитала, чи я можу на каналі переписати диск повністю з рекламою, бо дитина їсть тільки під рекламу. Я зрозуміла, що в нас не все так погано! Це єдине в чому ми з батьком відрізняємося, бо він вважає: «Не хоче – до побачення!». В чомусь він правий. Але мені важко з цим погодитися.

    Чи відрізнялися ваші вагітності за фізичним самопочуттям: перша, друга і третя?
     
    Якщо подивитися на клінічні показники, то за першу вагітність  я жодного разу не була в пологовому будинку, а за другу і третю була. Але я не вважаю, що мої друга і третя вагітності були складнішими. Навпаки, в перший раз я набагато більше хвилювалася. Оскільки одна дитина за іншою так швидко, є просто якісь фізіологічні особливості. Треба інколи крапельницю поставити, щоб там воно все міцніше трималося. Бо я, на жаль, не дотримувалася порад лікарів не піднімати важкого. Ну як я могла не піднімати маленьку дитину? Тому і з другою, і третьою була у пологовому будинку по кілька днів кілька разів. Але за внутрішніми відчуттями, мені третя вагітність далась найлегше, бо я дуже багато плавала. Я стала дуже швидко набирати вагу. Це дуже пригнічувало і я почала плавати. Спочатку по 1 км двічі на тиждень. А потім переїхала жити до батьків на дачу під Києвом – там озеро. Плавала там годину вранці – дві години ввечері.    

    IMG_8669

     — А з психологічної точки зору?

    З психологічної точки зору – перша вагітність  найприємніша. Бо це єдина вагітність, коли жінка може себе любити: коли захоче поспати, коли вона може сама собі бути королевою. А коли вже є дитина, вже не можеш собі цього дозволити.

    Взагалі не важко було вирішитися на трьох дітей за такий короткий проміжок часу?

    Я про другу вагітність дізналася, коли вона вже була. І з третьою було так само. Я нічого наперед не вирішувала. Друга була незапланована, але не така шокуючи. Ми планували двох дітей, але не так швидко. Але третя дитина… Я сумнівалася лише одну ніч. Не те щоб сумнівалася, а переживала. А на ранок прокинулася і почала жити з цією думкою. Тим більше, мені ця думка подобалася. Хоча в перші кілька тижнів я про це навіть нікому не розказувала . Мені всі співчували, тому я нікому не розповідала.

    Для мене, як мами трьох дітей, найважчі моменти – коли діти одночасно від мене чогось хочуть: при чому говорять одночасно і всім потрібно щось своє..

    У мене кілька тижнів вони були адекватні. Я так раділа: старші так добре ставилися до третьої дитинки, сперечаються, хто буде першим її тримати. Бо коли народилася друга дитина, мій старший син казав: «Маньку у смітник»!. Коли вона їла груди, він виймав з рота і казав : «Все, поїла!». Зараз вони до найменшої ставляться дуже добре, але вони вже усвідомили новину – у мами є третя дитина. А я так важко відучила їх від нашого батьківського ліжка. Тому що я першого вчасно не відучила і ми рік проспали вчотирьох. І я вже була вагітна і сказала «Ні, я з трьома спати не буду, треба щось робити» ( до того ж надивилася знов таки «Суперняню»). Ми купили двохярусне ліжко і в один день я цю проблему вирішила. Ми навіть навчилися так засинати: мама почитала книжку і вийшла з кімнати. Засинають вони самі.

    —  і вночі не приходили?

    Ні не приходили. Ми спимо в одній кімнаті. А зараз почали прокидатися вночі і дертися на велике ліжко. І я собі дала просто слово, що не дозволю. Один раз дозволю і вони будуть спати рік, поки я годую (я зазвичай рік годую). Тому я зараз не висипаюся, діти не висипаються і тому вирубаються вдень на 2-4 години, бо дуже змучені битвою за маму вночі.

    IMG_8608

    Ви притримуєтесь дієти для мами, що годує?

    В принципі так, але я дивлюся по дитині. Вона мені багато чого дозволяє, я навіть яблука їм. Це було категорично неможливо зі старшими дітьми.

    Читала, що ви вийшли з декрету в попередні рази через 2 місяці після пологів?

    Знаєте, я всім кажу, що вийти з декрету звучить дуже гучно. Для мене вийти на роботу – це працювати з 9 до 18. А з’являтися на зйомки — це зовсім різні речі. Дитина 1 числа народилася, а я поїхала на зйомку 11 числа. Я була відсутня вдома 4 години. Дитинка один раз випила пляшку молока, що я залишила і спала собі з папою нормально. Зараз я їжджу на зйомки кілька разів на тиждень, я дочку беру з собою, бо  більшість зйомок відбувається в парках, на дитячих майданчиках. Тобто дитина поруч, вона спить у візочку, я можу в будь-який момент зупинитися і погодувати її.

    Зараз над чим ви працюєте?

    Я займаюся «Матусиним щоденником» і програмою  «Марічкин кінозал», що виходить перед мультиками. Це не займає багато часу. Я приїжджаю раз на кілька тижнів, ми знімаємо кілька програм. Тому для мене зараз дуже щасливе поєднання роботи і сім’ї. З одного боку ти чимось зайнятий окрім дітей, тому що дуже важко зранку до вечора робити одне й теж саме. А так на роботі трошки відпочиваєш. Є вже інші емоції, є про що з чоловіком поговорити окрім того, хто скільки разів покакав.

    Отже ви вважаєте, щ можна поєднувати сімю та роботу?

    Я думає це все індивідуально: кому що треба. Хтось комфортно себе почуває тільки в ролі мами і це прийнятно для їхніх чоловіків.  Мій чоловік мене постійно змушує працювати.  І саме працювати, займатися чимось, а не заробляти гроші. Каже: «Ти можеш займатися чим завгодно, але тільки не сидіти постійно вдома. Ти сама собі будеш не цікава, мені не цікава». Хоча іноді я обурюсь цим розмовам, враховуючи, яке в мене вдома навантаження. Але за великим рахунком, я розумію, що він правий.  Моя мрія на один день помінятися з чоловіком місцями, щоб він був з дітьми повністю. Бо я його часто з малечею залишаю на кілька годин, на півдня. Але він залишається на всьому готовому: з усіма супчиками, йогуртами. Великий плюс – з батьком діти завжди краще себе поводять.

    А ви займаєтесь з дітьми розвиваючими методиками?

    Звичайно перша дитина відчула на собі все. Всі карточки Домана з 6 місяців. В 1,5 року ми пішли англійською займатися. В  2 місяці були в басейні, і на кіндермюзік ми ходили.  Мама повністю задовольнила своє его. З другою дитиною ми в басейн трошки ходили. Але я вважаю, що розвиваючі заняття корисні і для мам. Бо часто важко знайти вдома годину, щоб займатися виключно дитиною, не відволікаючись на глажку, папу, телефонні розмови. Зараз мій старший синочок почав ходити в дитячу фольклорну школу. Там йому дуже подобається. Я спеціально відправила його, щоб він навчився чомусь такому справжньому, чому він навряд чи навчиться потім. Бо всякого гламуру він нахапається. Я приходжу його забирати і питаю: «Ви сьогодні грали на цих барабанчиках?»  А він каже: «Мамо, це ж не барабанчик, це ж бубон!»  Йому подобається і слава Богу. А от друга донечка  ще маленька дівчинка і переживає через появу третьої дитинки. І я дуже хочу з нею кудись ходити. Не тому, що мені потрібно її розвивати, а тому, що хочу, щоб вона розуміла: у нас є час, коли ми тільки вдвох. Бо дочка не відчуває стільки уваги, скільки хоче.

    Марічко, чи вистає часу на всіх трьох?

    Чим більше у мене дітей, тим більше я активізувалась. У мене підсвідомо є комплекс: якщо у мене троє дітей, у мене не буде ні часу, ні можливості ними займатися. Ні. Хоч троє дітей, у мене все одно той буде туди ходити, той – туди. Якщо була б одна дитина, може я б не сильно ПЕРЕЙМАЛАСЬ. А троє.. Ні , це не значить, що вони обділені. Я тепер хочу з усіма трьома хоча б по разу на тиждень ходити в басейн Я зможу! Троє так троє!

    Facebook Comments
    Анонс