Перехідний вік

Моїй доньці зараз 11 років, і незважаючи на те, що я прочитала цілу гору книжок із вікової психології, та соціології, я не була готова до подібних змін в моєму житті. Раптом на мене вилились водоспади сліз, істеричних криків та гори забутого уже ниття з будь-якого приводу. Я і при здорових дітях переймаюсь можливим хворобами чи наслідками, а тут її то в холод, то в жар кидає, то ноги болять, то голова… І головне, доньку почало коливати від повного самовпевненого егоїзму до відчуття, що вона нічого не варта і ніколи нічого не досягне. Я втомилась її лікувати, переконувати, що я її люблю і що вона дуже талановита (бо так і є насправді)…

Аж раптом згадала про перехідний вік. У більшості з нас це совосполучення викликає малоприємні спогади. Адже недаремно його ще називають кризою підліткового періоду, кризою самовизначення. Отже, я вирішила ще раз зазирнути в книги і згадати, що ж науковці називають кризою перехідного віку.

 Підліток

Звідки ноги ростуть?

Так звана підліткова криза припадає на період пубертату – періоду фізіологічних змін в організмі, статевого дозрівання. Цей період є складним, оскільки до психо-соціальних проблем особистості додаються ще й біологічні чинники. Тіло суттєво й швидко змінюється, відбуваються сильні гормональні сплески котрі раптово міняють поведінку – все це впливає на самосприйняття, сприйняття себе як тіла, сприйняття себе не лише як тіла. У дівчат (Європа та Північна Америка) пубертат зазвичай починається в рамках 10-13 років; у хлопців на 2 роки пізніше. Лікарі зазначають що у зв’язку із швидким ростом та розвитком організму у підлітків можуть спостерігатись складнощі з функціонуванням серця, легень, кровопостачанням головного мозку тощо.

Як на мене, серед інших своїм підходом до підліткової кризи вирізняється Ерік Еріксон. Він виокремлює дві фази кризи: негативну та позитивну. Негативна насправді не означає «погана» чи «неадекватна». Це всього лише «руйнування дитячих стосунків з батками, вихід із стану підлеглого і прагнення до стану рівності». Якщо батьки поступово надають підлітку більше можливостей та відповідальності, показують, що вірять у його вміння самостійно справлятись із викликами життя, то ця фаза проходить без особливих конфліктів. Якщо ж підлітку доводиться жорстоко боротись за право вийти на доріжку самостійності, то конфліктів не уникнути. Іноді, коли життя підлітка занадто регламентоване, такої боротьби може і не відбутися. Майбутній дорослий в такому випадку ніби змиряється з тим, що він не здатний сам вирішувати свої проблеми, шукати нових шляхів та досягати нових висот. Звісно, коли така людина виходить у дорослий світ, вона може змінити своє ставлення до себе і світу уже без впливу батьків. Однак це зробити набагато важче.

Після того як «світ старий» зруйновано дотла, час будувати новий. І, за Еріксоном, наступає так звана позитивна фаза – фаза пошуку, формування певної хмарини інтересів, котрі і визначають подальший напрямок розвитку вже дорослої особистості. Тут уже вибудовуються і нові стосунки із батьками, в яких уже нема ані прагнення домінувати над ними, що часто буває на етапі негативної фази, ні прагнення підпорядковувтись, щоби зняти із себе відповідальність. Оновлені підлітки прагнуть до рівноправності із дорослими, до самоповаги та самоствердження в творенні, а не руйнуванні. І можна сказати, що це найприємніша фаза для спілкування із власними дітьми. І я так хочу дожити до неї без втрат – особливо нервових клітин 🙂

Як діагностувати?

Основними ознаками того, що криза перехідного віку постукала у ваші двері, є:

Негативізм – це відкидання раніше прийнятого лише тому, що воно вже було колись прийнятним. Це протест проти сталості. Іноді навіть те, що раніше викликало щирий інтерес і захоплення, може ставати жертвою негативізму. Цей негативізм дуже схожий з негативізмом кризи трьох років, де відкидання є заради відкидання; заради того, щоби відчути себе здатним відмовлятись від чогось. Ваша дитина може, наприклад, відмовитись від улюблених колись страв, перевірених друзів та навіть від хобі, котрі захоплювали ще рік тому.

Схильність до аналізу – самоаналізу, аналізу оточення. Це спосіб самопізнання та співвідношення себе з оточуючим світом. Часто такий аналіз буває безжальним і жорстоким. Зазвичай сприяє концентрації на власній особі та болісному сприйнятті будь-якої критики чи порад. Це може викликати понурий настрій, постійне роздратування та навіть нестримні сльози марноти.

Інтелектуалізація як засіб психологічного захисту – саме в цьому віці, на думку нейропсихологів, людина нарешті стає фізічно здатною сприймати абстрактну інформацію та працювати із нею. Тобто на початок підлітковго періоду припадає активне вивчення того, як користуватись новим отриманим інструментом. Тому цей засіб використовується, де треба і де не треба. Однак дуже часто така інтелектуалізація виступає лише прихистком підлітка, можливістю переключитись від самопізнання на щось більш захоплююче – як-то віднайдення справедливості чи парапсихологію. В цей час ваш син або донька скоріше за все заведуть таємний щоденник, котрому довірятиму найпотаємніші думки та аналізуватимуть себе та друзів.

Опробування різних соціальних ролей. На думку Еріксона, весь період підліткової кризи – це і є коливання між позитивним полюсом самоідентифікації та негативним полюсом плутанини ролей. Тобто підлітку потрібно об’єднати все, що він знає про себе, про свої ролі – сина, брата, школяра, друга, рознощика піци тощо, в одне ціле та навчитись вчасно відігравати необхідні ролі, а іноді й декілька одночасно. І якщо раніше в підборі правильної ролі допомагали батьки, то тепер ще незріла особистість мусить навчитись робити це самостійно.

Якщо підлітку це вдається, то у нього формується цільний образ себе і того, в якому напрямку рухатись. Найлегше це вдається тим, чиї батьки завчасно допомогли розвинути довіру до себе, самостійність, уміння не губитись в непередбачуваних ситуаціях. Якщо ж у дитини було важке дитинство, поруч не було того, хто би навчив справлятись із питанням самоідентифікації, то підліток починає плутатись в ролях, виникає нерозуміння того, до якого середовища він належить і яких правил варто дотримуватись в цьому середовищі тощо. Якараз це особливість підліткового періоду змушує багатьох в шукати себе серед різних малозрозумілих для дорослих груп – хіппі, панків, готів, емо тощо. Так підлітки приміряють на себе образ протилежний тому, який намагається їм нав’язати оточення. Однак таке приміряння є необхідним для формування власного я. І краще віднайти його хоч і таким шляхом в підліткову періоді, ніж не знайти його ніколи.

Серед інших характерних особливостей цього періоду також варто згадати:

  • проблеми сприйняття свого фізичного образу – оцінка своєї зовнішньої зрілості може суттєво впливати на соціальну та особистісну адаптцію;
  • докорінні зміни у стосунках із батьками та однолітками – як би діти не протестували, вони ще не готові до повної рівності із батьками ані за фізичними показниками, ані за соціальними. Тобто вони готові приймати батьків як терплячих і примайючих провідників для себе в світ дорослості. Цікаво, що часто вплив однолітків на підлітка перебільшують. Насправді він розповсюджується на зовнішні питання – мода, одяг, музика, розваги. Однак вплив батьків якраз більше переважає у сферах внутрішньго контролю – розумінні моральних та соціальних проблем, розуміння світу дорослих.

Що з цим робити?

З усього вищенаведеного можна зробити простий висновок: більшість проблем підлітка вирішується через підвищення його самооцінки. Для цього особливого коктейлю необхідні такі інгредієнти:

  • терплячість з боку батьків до незграбних спроб підлітка встати на свої ноги і обрати свій шлях;
  • любов і змога батьків приймати підлітка таким, яким він є;
  • вміння надавати йому простір для маневрування, власної відповідальності за помилки і відмови від стосунків «переможець-переможений».

І якщо батькам це вдається, то винагорода не змусить на себе чекати – адже так приємно спостерігати, що твоя дитина виросла і стала окремою частинкою людства, але при цьому залишилася твоєю дитиною…

 

Автор: Тетті Саніна

Facebook Comments
Анонс
загальна
СВІТМАМ ЗМІНЮЄТЬСЯ

Педагогический прикорм: плюсы и минусы

Анонс Анонс Педагогический прикорм: плюсы и минусы

Как зарегистрировать новорожденного и оформить одноразовую помощь при рождении ребенка

Анонс Анонс Как зарегистрировать новорожденного и оформить одноразовую помощь при рождении ребенка