Поради дитини своїм батькам

Якби діти могли давати поради своїм батькам, вони багато б чого сказали про те, якого ставлення хочуть до себе, чого їм бракує і чого вони прагнуть. Якщо уважно придивитися, ви обов’язково «почуєте»:

советы

  • «Не треба мене балувати» – дитина потребує почуття гармонійності, комфорту, без перекосів у ставленні до себе.
     
  •  «Будьте зі мною твердими» – дитині необхідна адекватна, очікувана оцінка її дій, як і реакція на них.
     
  • «Не думайте, що силою щось можна вирішити» – рано чи пізно стримувана агресія на того, хто застосовував силу, перетворюється на особисті проблеми: дитина відчуває, що її не люблять, що її зламали, зрадили, покинули, що у неї немає вибору. Її моделлю у ставленні до інших стає «Хто сильніший, той і правий».
     
  • «Будьте послідовними» – послідовність батьків, як приклад для дитини, є дуже важливим елементом у її сприйнятті світу; її конструктивне мислення напряму залежить від того, наскільки їй все зрозуміло, константно, зв’язно, наскільки оточуюча обстановка є сталою.
     
  •  «Не обіцяйте того, чого не можете виконати» – дитина, яка очікує від вас того, що було обіцяно та не отримує цього, відчуває себе обманутою, що призводить до розвитку ворожості, агресивності, зневіри.
     
  • «Не піддавайтеся на провокації» – якщо дитина усвідомлює, що може вами маніпулювати через, наприклад, здійнятий галас у магазині, вона швидко знецінює ваш авторитет.
     
  • «Не переймайтеся занадто на мої заяви «Я тебе ненавиджу!» – дитині важко виразити відтінки своїх почуттів, якщо вона гнівається. Вона завжди любить своїх батьків і завжди потребує любові та почуття бажаності, визнання, своєї необхідності.
     
  • «Не намагайтеся оцінювати мою поведінку, тоді, коли ми сильно конфліктуємо» – дитина потребує заспокоєння, стабільного позитивного стану, щоб сприйняти те, що їй кажуть. Якщо в самий розпал істерики її повчати, вона просто не почує вас.
     
  • «Не робіть мене молодшим, аніж я є; не робіть за мене те, що я сам можу» – необхідно визнавати реальну здатність до самостійних дій дитини. Знецінюючи її можливості, батьки автоматично викликають зниження самооцінки, втрату віру у себе, почуття безпомічності.
     
  • «Не виправляйте мене при інших людях» – якщо дійсно необхідно в даний конкретний момент зробити серйозне зауваження, зробіть це подалі, щоб ніхто не міг почути вашу розмову. Адже, виправляючи дитину в присутності сторонніх, ви тим самим даєте зрозуміти, що не рахуєтеся із її гідністю, змушуєте відчувати сором та приниження перед кимось чужим.
     
  • «Не намагайтеся читати мені нотації» – якщо нотації являються одним із ваших методів виховання, то дитина починає відчувати себе такою, яку не люблять, не приймають, непотрібною такою, якою вона є. Ці відчуття, відповідно, можуть викликати гнів, прояви агресивності або навпаки – відгородження, «глухоту» по відношенню до вас. Краще прийняти все, що є дитини і вчитися її мотивувати.
     
  • «Не примушуйте мене відчувати, що здійснив щось дуже жахливе» – якщо дитина відчуває, що її не сприймають, коли вона й так почувається винуватою, вона втрачає в себе віру. Краще говорити в таких випадках «на рівних», зберігаючи спокій.
     
  • «Не бурчіть мене постійно, не придирайтеся» – перебуваючи в стані постійного очікування «вичитувань» та критики дитина просто перестає їх сприймати те, що ви хочете сказати. Вчіть її власним прикладом, як потрібно поводитися в тих чи інших ситуаціях.
     
  • «Не вимагайте, щоб я пояснив, навіщо це зробив» – якщо ви не можете справитися із своїм гнівом через вчинок, після якого дитина вже вибачилася і почуває провину, і довго допитуєтеся про причини, не почувши відповіді, то, скоріше за все, вона закрилася і не знає, що очікувати далі. Те, що сталося, повернути назад неможливо. Тож намагайтеся в таких ситуаціях тримати себе в руках, відчути стан дитини, зменшити до мінімуму негативні наслідки.
     
  • «Не треба надто часто перевіряти мою чесність» – якщо в дитини виникли труднощі, то ви в першу чергу маєте її підтримати, допомогти вибратися із складного становища. Не потрібно давити на неї прискіпливими: «Де ти був? Чому ти не думаєш про мене? Чому так довго?» і т.д. Чим більше давити на дитину, тим скоріше у неї після страху та почуття провини з’явиться гнів та образа як реакція на ваші слова. І, як наслідок, вона віртуозно навчиться вас обманювати.
     
  • «Пам’ятайте, що мені подобається експериментувати» – не треба надто огороджувати дитину від її спроб сміливо діяти, експериментувати, надто боятися, що вона нашкодить собі. Краще навчити елементарним правилам безпеки та пояснити, якими можуть бути наслідки необережності. Адже інтуїтивно всі діти, якщо вони вірять у свої сили, спокійні та ініціативні, відчувають небезпеку та оминають її.
     
  •  «Не потрібно захищати мене від наслідків моїх власних помилок» – дитина постійно і безперервно вчиться чомусь новому. В цьому процесі їй необхідно здобувати всій власний досвід, вчитися відповідальності за свої вчинки, робити висновки із помилок. Якщо дорослі будуть забороняти щось, керуючись своїм власним негативним досвідом, це лише підтверджуватиме її неспроможність вирішувати та діяти самостійно.
     
  • «Ставтеся конструктивно до моїм маленьких недугів» – для дитини одним із найпростіших способів отримати увагу та піклування є просто сказати, що занедужав. Якщо надто бурхливо реагувати на подібні речі, вона стане хворобливою, організм звикне до відчуття не здоровості і насправді почне більше хворіти. Задумайтеся над тим, чи достатньо насправді ви приділяєте уваги проблемам своєї дитини, чи вона відчуває вашу підтримку, любов?
     
  • «Не ігноруйте мої відверті запитання» –  якщо ви не готові відповісти на те чи інше запитання, не відсторонюйтесь від дитини, не переключайте її увагу, не робіть вигляд, що чимось сильно зайняті. Все це призводить до того, що вона починає відчувати себе непотрібною, відкинутою. Краще спробуйте знайти відповідь або чесно скажіть, що зараз не готові поговорити і швидко підшукайте потрібні слова.

Кожна дитина потребує в першу чергу, щоб її приймали, любили і сприймали такою, якою вона є. Адже те, якою вона є – це результат ваших дій, вашого прикладу, ваших переданих установок. Будьте із своїми дітьми відкритими та люблячими, щоб вони мали змогу вчитися від вас відвертості, щирості, бажанню радіти життю і сміливо йти вперед. 

Підготувала Ольга Джеджера, психолог

Facebook Comments
Анонс
загальна
СВІТМАМ ЗМІНЮЄТЬСЯ

Педагогический прикорм: плюсы и минусы

Анонс Анонс Педагогический прикорм: плюсы и минусы

Как зарегистрировать новорожденного и оформить одноразовую помощь при рождении ребенка

Анонс Анонс Как зарегистрировать новорожденного и оформить одноразовую помощь при рождении ребенка