общая (3389) / интересная информация (74)
главная опыт мам и экспертов общая интересная информация статьи экспертов Дитяча письменниця та...
Tanya Kur
   1374
12

Дитяча письменниця та художниця-ілюстраторка Катя Штанко: «Як художник – я особа поважного віку, а як письменниця – підліток з авантюрними нахилами»

Спочатку з Катериною Штанко все було однозначно: видатна художниця, котра переважно ілюструє дитячі книжки. Але кілька років тому на замовлення журналу «Соняшник» вона написала казку, яка потім пролунала в ефірі на національному радіо та навіть потрапила до читанки.

А торік її книга «Дракони, вперед!», де Катерина Штанко є подвійним автором – і тексту, й ілюстрацій – стала «Дитячою книгою року ВВС». Тому розмовляти з нею про дитячу літературу удвічі цікавіше!

Дитяча письменниця та художниця-ілюстраторка Катя Штанко: «Як художник – я...

Ваш рік народження – відкрита інформація, проте автор книги «Дракони, вперед!», котра торік стала «Дитячою книгою ВВС», – саме Катя Штанко, а не Катерина…

Щойно я відчула, що хочу розповідати власні історії, то вирішила відокремити власного художника від власного письменника і вигадала собі вельми авантажний літературний псевдонім: Єва Мушля. Мені й досі здається, що він мені пасує, бо існування всередині уявної мушлі – це мій спосіб життя.

Але коли текст моєї книжки про драконів потрапив до рук Івана Малковича, головного редактора і фронтмена видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», він справедливо зауважив, що в моєму випадку дистанція від художника до письменника є мінімальною, бо все одно це та сама людина.

Історію цю я писала, спираючись на досвід свого одинадцятирічного віку, але тоді я ще була просто Катею. Тому так і вийшло, що як художник я особа поважного віку, а як письменниця – підліток з авантюрними нахилами.

Либонь, з дітьми легко знаходите спільну мову?

Мабуть, я б ніколи не змогла бути вчителькою, бо не дуже добре вмію спілкуватися з великим натовпом. Інша справа – невеличке товариство, а ще краще один-два добрих співбесідники. Саме таке спілкування і дає мені цікавий матеріал для писання.

В деяких дітей немає жорсткого кордону між реальним і уявним – саме оце і є моя аудиторія. Наприклад, якось ми погомоніли з однією восьмирічною панночкою про засоби вирощування драконів у квіткових вазонах.

Вона після цього посадила в квітковий горщик цибулинку гіацинта. А потім її матуся розповідала мені, що, коли квітка виросла й розквітла, то Яринка часом починала переконувати, ніби той гіацинт на неї поглядає і навіть іноді хитро підморгує…

Заведено скаржитися, що сучасні діти не читають книжок – як можете прокоментувати?

Власне, тут проблема складніша – спочатку читати перестали батьки сучасних дітей. Найпростішій спосіб зацікавити дитину книжками – це читати та обговорювати книжки самим дорослим. У всякому разі так було заведено у нашій родині – батьки обговорювали зі мною зміст моїх дитячих книжок і азартно шукали для мене цікаве читання. Мабуть, тому я досить швидко стала пристрасною запійною читачкою і такою є й досі.

Але тут є нюанс: не можна нав’язувати книжки дитині, це одна з причин, чому втрачається цікавість до читання. Вибір має бути вільним.

На Вашу думку, чи потрібні нашим дітям книжки?

Ви знаєте, деяким потрібні, а деяким – ні. Хоча, можливо, книжка має відповідати темпераменту та психічній будові дитини, адже діти всі різні. Якщо дитина не читає, вона просто не знайшла СВОЮ книжку і, через неї, вхід до літератури.

Які книжки Ви вважаєте «мастрід» для кожної дитини?

Зараз у мережі досить багато списків рекомендованої дитячої літератури, проте я б не наважилася пропонувати свій варіант. Я вважаю, що для кожної дитини треба формувати такий список суто індивідуально. Йдеться про особисті сприйняття і те, що для когось може бути на користь, комусь іншому може зашкодити.

От, наприклад, я в дитинстві дуже охоче поринала в абсурдні вірші Едварда Ліра або чудернацьки пригоди Аліси в країні див. Я сприймала всі ці химерні речі як веселу гру, але, вже в теперішні часи, потрапивши якось на тінейджерський портал, де обговорювалися книжки, раптом зрозуміла, що для більшості з них історія Аліси – дуже страшна та незрозуміла річ, яка руйнує картину світобудови.

Можу лише назвати кілька книжок, які особливо любила в дитинстві. До п’яти років Андерсен був поза конкуренцією, і я ще й досі помічаю в собі його потужний вплив. Тоді «Вінні-Пух і всі-всі-всі» Мілна – я всюди тягала цю книжку за собою.

Потім Марк Твен з його Томом Соєром та Гекльбері Фіном, а трохи пізніше «Аліса» Керола і «Маленький принц» Екзюпері, Туве Янсон і Астрід Ліндгрен, Марія Крюгер, «Міфи давньої Греції» Куна, а в середніх класах мене захопила пригодницька література: Дюма, Жуль Верн, Сервантес, Сабатіні, Стівенсон, Вальтер Скотт, Конан Дойл.

У старших класах я накинулася на класику: Данте, Руставелі, Гюго, Бальзак, Флобер, Толстой, Достоєвський, Булгаков. Відкрила для себе театр: захоплювалася Шекспіром (сонети і деякі шматки з драм знала на пам’ять), Мольєром («Мізантроп» – от де благодатне поле для зростання підліткового негативізму), Лопе де Вега, Бернардом Шоу, Метерлінком, Ібсеном.

Проте паралельно з особливим захватом читала фантастику: Грін, Лем, Саймак, Шеклі, Бредбері, Урсула ле Гуїн… і немає їм кінця-краю (шкода, що тоді в Союзі не друкували Толкієна).

Ну ось, приблизно так – нічого надприродного, мабуть, так було в усіх. Але тепер ще з’явилася купа сучасних надзвичайно цікавих авторів, таких, як Роальд Даль, Джоан Роулінґ, Діана Вінн Джонс, Корнелія Функе, Алан Бредлі тощо. Заздрю сучасним дітлахам.

От, на жаль, про українську літературу в дитинстві майже не мала уявлення. У нас в Криму складно було з українською. Все це мені довелося надолужувати вже в більш дорослому віці.

На жаль, різноманітність асортименту українських книжок для дітей частково пояснюється відсутністю цензури – у найкращому розумінні цього слова: мало хто з видавців, наприклад, дбає про якість тексту, не кажучи навіть про правильність орфографії та пунктуації… Порадьте як фахівець: за якими критеріями слід обирати книжку для дитини?

Отут я з вами абсолютно згодна – з редагуванням у нас величезні проблеми. Я страшенно вдячна долі, що з першою ж книжкою потрапила до такого досконалого майстра, як Іван Малкович. Не скажу, що це було для мене просто, але це був неоціненний досвід.

Тепер щодо вибору книжки. Я завжди починаю з графіки і, якщо мені не подобається обкладинка чи ілюстрації, нізащо не купуватиму тієї книжки, навіть відомого автора.

А взагалі, купуючи книжку незнайомого автора з незнайомою назвою, ми завжди ризикуємо отримати кота в мішку. Найпростіший спосіб – відкрити на випадковій сторінці та прочитати випадковий фрагмент і, якщо захочеться читати далі, то варто ризикнути.

Більшість дітей люблять малювати, хоча професійними художниками стають одиниці. Як гадаєте, чому любов до малювання у більшості з часом пригасає?

Художник – досить химерна професія. Навіть, мабуть, не професія, а спосіб життя. Малює багато хто, а успіху та визнання досягають одиниці. Мало хто з батьків хоче для своєї дитини такого непевного, економічно нестабільного існування, тому з дитинства привчають своїх чад до думки, що малювання може бути лише в якості хобі, бо несерйозно це.

Майже так само відбувалося і зі мною. Мої батьки заохочували мене до малювання, але в старших класах, коли треба було обрати собі фах, обидва висловили сумніви з того, що мені варто ступати на цей непевний шлях. Мені довелося докласти багато зусиль, аби переконати їх, що для мене немає нічого важливішого, ніж малювання.

Що порадите мамі зовсім юного художника, який незабаром зіпнеться на ноги і почне творити, використовуючи всі наявні засоби та поверхні?

Спочатку мама має змиритися з думкою, що її охайна дитинка може раптом вкритися різнобарвними плямами. Тому треба знайти в квартирі місце, яке легко відмивається та прибирається, і подбати про одяг, який не дуже шкода принести в жертву натхненню. Звісно, ще придбати папір, олівці, фломастери та фарби.

Неодмінно слід роздивитися з дитиною картинки, наприклад, якісні ілюстрації до дитячих книжок. Бажано звернути увагу на деталі і пояснити, чому ці малюнки гарні.

Дуже важливо вчити малих спостерігати, запам’ятовувати побачене і намагатися відтворити по пам’яті.

Не варто дозволяти дитині бездумно псувати папір (так звані «каляки-маляки». Якщо дитина втомилася малювати, то краще переключити її на якийсь іншій вид діяльності.

Ні в якому разі не можна примушувати дитину малювати. Можна тільки заохочувати.

Варто з повагою ставитись до результату зусиль вашої дитини, добре, якщо можна десь повісити найбільш вдалі малюнки. І ні в якому разі не слід на очах у малого художника відправляти його твір до смітника, навіть якщо він вам не дуже подобається.

Якщо ваша дитина ніколи й не стане художником, то малювання розвиває уяву, спостережливість, увагу, тренує тонку моторику руки, формує естетичні відчуття та смак.

Дякуємо за розмову!

Розмовляла журналістка та письменниця Атанайя Та.

ответитьзадать вопрос
Смайлы
Добавить фото
5 комментариев
Оля Пастух
Хай завжди будуть мами!
Схиляю голову перед цією людиною. Тонка душа, відчуття високого, великого. Обізнаність, начитаність, майстерність. Доброзичливість і ніжність. Патріотизм.

Її обличчя і погляд взагалі заворожують.

Прекрасна земля, де живуть і творять такі люди.
Смайлы
Добавить фото
Tanya Kur
Sweet Mom
Просто ФАНТАСТИЧНА ілюстраторка і неймовірна письменниця!
Смайлы
Добавить фото
Юлия -А разве цифры имеют значение?!-
1 мальчик
Очень интересное интервью)
Смайлы
Добавить фото
Янко Спичко
1 мальчик
интересно
Смайлы
Добавить фото
Tdutybq спам
1 мальчик
http://goo.gl/4vX8CT http://goo.gl/LLJ0oa ссылки для зароботка в интернете посмотрите я пользуюсь и мне нравиться
Смайлы
Добавить фото

{ $nifTest}