1-2 года (1941) / психика и характер ребенка (56)
главная опыт мам и экспертов 1-2 года психика и характер ребенка статьи экспертов Як навчити дитину дружити
Tanya Kur
   766
5

Як навчити дитину дружити

Ваш малюк зростає. Робить перші самостійні кроки, виходить з мамою на перші прогулянки на дитячому майданчику. Відбувається перший контакт малюка з іншими дітьми.

Перші виходи дитини «в люди» якраз співпадають з дуже непростим, але найцікавішим періодом у житті малюка – формуванням власного «я». Це означає прагнення до самостійності (пік самоствердження, розширення кола спілкування). А тепер уявіть, що в одному місці зустрічаються 10-15 таких маленьких особистостей. Та ще на додачу зі своїми батьками та іграшками...

Так, проблеми можуть виникнути. Тому важливо виходити на майданчик з певними принципами, яким слід навчати малюка, вдосконалюючи його комунікаційні навички, тобто закладаючи основи «вміння дружити».

Як навчити дитину дружити

Вчіть дитину ділитися

Діти дошкільного віку – власники. Їм незрозуміло, чому хтось може взяти їх іграшки і робити з ними все, що заманеться. І це нормально. Однак роз’яснювати ази науки «ти – мені, я – тобі» – необхідно.

Ваш малюк не хоче ділитися зараз – не варто наполягати, виривати з рук іграшку. Спробуйте запропонувати йому обмін. По дорозі додому треба розказати дитині про всі переваги дитячих спільних ігор (на зрозумілій малюку мові). А ввечері можна влаштувати міні-виставу за казкою «Двоє жадібних ведмежат», наприклад. Нехай малюк по черзі спробує себе у всіх ролях.

Не гальмуйте активність малюка

Відомо, що за своїм темпераментом діти діляться мінімум на чотири типи: холерики, сангвініки, меланхоліки, флегматики (хоча найчастіше типи змішуються). Одна дитина може спокійно копати ямку в піску, що буде приносити їй задоволення. У той же час для маленького холерика висидіти на одному місці і п’ять хвилин – неможливо.

Незалежно від темпераменту та фізичного розвитку дитини, не треба заважати їй проявляти свою активність. Зайва тривожність мами дратує та заважає не тільки малюкові, але і іншим діткам, з якими йому так хочеться подружитися. Не слід заважати малюкові розвиватися, знижуючи його самооцінку і демонструючи свою лінь оточуючим. Замість того, щоб «страхувати» та віддавати накази дитині з лавочки, краще встати та подати руку непосиді.

Забіяці – відсіч!

Багатьом маленьким діткам подобається проявляти свою силу. Це знову-таки дає про себе знати внутрішнє «я» малюків. Вони б’ють мам та бабусь, домашніх тварин, дітей на майданчику. Батькам забіяк можна порадити набратися терпіння і пережити цей нелегкий період. Ні, сидіти, склавши руки, не варто. Забіяці допоможуть активні ігри, в яких він міг би вивільняти свою «негативну» енергію, заспокійливі вечірні ванни та авторитет батьків.

Потрібно роз’яснити дитині, як поводити себе неприпустимо. Тільки в жодному разі не у вигляді лекції, а в процесі гри. Наприклад, влаштувати бої подушками, але неодмінно за правилами, які обговорюються заздалегідь з арбітром (татом, мамою чи бабусею). На майданчику малих агресорів потрібно зупиняти. Взяти за руку, відвести в сторону, посадити до себе на руки і намагатися заспокоїти. Якщо не виходить, неодмінно треба вибачитися перед постраждалим і вирушити гуляти туди, де бешкетнику складно буде знайти собі компанію. Після такого уроку дитина засвоїть, що її «стиль спілкування» в компанії не допустимий.

Якщо ж потерпілий – ваш малюк, слід втрутитися та вирушити грати подалі від забіяки. Сварити чужого малюка не варто. Все одно слова сторонньої тітки або дядька не матимуть на нього належної дії.

Не будьте байдужими!

Батьки повинні надавати можливість дитині вирішувати проблеми та шукати вихід зі складних ситуації самостійно. Але тільки в тому випадку, якщо у маленького вже є базові поняття про стосунки з оточуючими людьми, про те, що добре, а що погано. Поки цього немає, мами і тата зобов’язані допомагати синові або дочці залагоджувати конфлікти в колективі. І нічого страшного, що ці конфлікти виникають.

Розвиток навичок спілкування відбувається не тільки в спілкуванні з дорослими, але й в ігровій діяльності. Якщо дитина отримує задоволення від гри, якщо вона може слухати і дивитися на інших учасників гри, значить, у неї вже є основа для освоєння більш складних навичок спілкування та дружби. Малюк готовий озвучувати свої дії та цікавитися у однолітків їхніми діями. В першу чергу, діти говорять про те, що їх найбільше цікавить.

Специфіка спілкування з однолітком пов’язана з тим, що дитина взаємодіє з рівною собі істотою, яка ні в чому не обмежує проявів її ініціативи і підхоплює будь-яку, навіть несподівану її  дію. У цьому віці у дітей яскраво виражене прагнення наслідувати однолітка. На цій основі виникає більшість спільних ігор. У цих іграх повною мірою проявляється самобутній початок дитячої натури, вільне вираження якої призводить до розвитку дитячої творчості. 

Ігри на розвиток комунікативних навичок (що стають запорукою можливості розвитку дружніх відносин) спрямовані на розвиток конструктивного спілкування, вміння отримувати радість від спілкування, вміння слухати і чути іншу людину. В дошкільному віці будуть закладатися вміння встановлювати доброзичливі відносини, помічати позитивні якості інших і виражати це словами, робити компліменти, вміння діяти спільно та здійснювати само- і взаємоконтроль за діяльністю. Дитина вчиться довіряти і допомагати тим, з ким вона спілкується. Слід частіше пояснювати діткам, як важливо дружити та допомагати друзям. І що спільно можна подолати будь-які перешкоди.

Автор: психолог Ярослав Драб

Читай також на СвітМам Правила поведения родителей на детской площадке

ответитьзадать вопрос
Смайлы
Добавить фото

Комментариев нет. Будь первой!

{ $nifTest}