4-12 месяцев (3311) / психика и характер ребенка (20)
главная опыт мам и экспертов 4-12 месяцев психика и характер ребенка статьи экспертов Психосоматика. Хвороби...
Tanya Kur
   2415
6

Психосоматика. Хвороби дітей та їх можливі причини

Психосоматика: що це?

Напевно, усім батькам відомо, як важко, коли хворіє дитина. Здається, що це найбільше нещастя, навіть, якщо це просто респіраторна інфекція без ускладнень або ж реакція на прорізання зубів. В такі моменти багато хто з батьків погодився б занедужати замість малюка, тільки б дитині було легше.

Очевидно, що некоректно розглядати психіку та організм як окремі складові, позаяк людина є одним цілим, наш психологічний і тілесний стан невідривно пов’язані. Наразі, багатьом відомо, що є таке явище, як психосоматика. Тіло сигналізує про те, що добре було б подбати про себе і відпочити ... Але зазвичай про психосоматику говорять, якщо мова заходить про стан здоров’я дорослої людини.

В медичній практиці нерідко спостерігаються дві крайності, коли вважають, що все, що відбувається з тілом людини – це психосоматика і терміново треба шукати психологічну основу хвороби. Або ж навпаки – що ніякої психосоматики не існує, і люди лікуються, ігноруючи свої психологічні передумови.

Можливі причини дитячих психосоматичних проблем

Насправді, дуже велика кількість хвороб є результатом певних порушень психоемоційного стану. Говорячи про дітей, ми повинні розуміти наступний принцип. Коли ми з’являємося на світ, у нас є один-єдиний «канал» висловлення нашого емоційного стану – тілесний. Немовля не вміє ходити, говорити, маніпулювати предметами. Воно може або плакати, або посміхатися, і саме через тіло, в першу чергу, висловлює свій дискомфорт.

Психосоматика. Хвороби дітей та їх можливі причини

Неодноразово доводиться чути розповіді про те, як увечері батьки посварилася, а вночі у дитини «на рівному місці» піднялася температура. Або раптом ні з того ні з сього почалися «коліки», від яких дитина до цього моменту не страждала.

Тому, якщо батьки приходять до фахівців із питанням, а чому так часто хворіє їхня дитина, ми в першу чергу з'ясовуємо - а наскільки емоційно комфортна обстановка в сім'ї?

Адже це тільки здається, що діти нічого не розуміють ... Може бути, свідомо і не розуміють, але дуже чуйно вловлюють те, що відбувається ...

Стосунки з батьками як причина психосоматичних розладів

У деяких сім’ях нерідко бувають такі ситуації – наприклад, старша дитина після народження молодшого братика або сестрички раптом в очах батьків стає «дорослою», незважаючи на те, що їй, умовно кажучи, всього лише п'ять років, а то й менше. Їй розповідають, яка вона вже велика, що потрібно ділитися іграшками і ласощами, часом забувають прочитати казку на ніч або просто посидіти з нею.

Та раптом ця дитина застудилася – і поведінка дорослих змінюється як за помахом чарівної палички: мама з татом знову включаються в життя малюка, купують йому смакоту, оточують більшою турботою, ніж була до цього. Тим самим начебто відправляється невербальне послання – «якщо ти будеш хворіти, ми будемо з тобою ласкавими і ніжними, тому будь хворим і слабким».

Якщо така ситуація буде повторюватися регулярно, то дитина просто буде «йти у хворобу», і цю ситуацію потрібно буде згодом виправляти не тільки за допомогою таблеток.

Бувають і протилежні ситуації – щоразу, як дитина захворює, мама нестерпно лякається, їй страшно і важко дивитися на те, як хворіє малюк та доглядати за ним. Буває ще гірше – мама починає на дитину лаятися і зриватися на неї за те, що вона знову захворіла.

І що ж тоді відбувається? Дитина на несвідомому рівні розуміє, що хворіти – це погано, і якщо погано себе почуваєш – мама буде лаятися. Така дитина надалі може просто припинити сприймати сигнали власного тіла як якусь важливу інформацію, ігноруючи своє погане самопочуття. Згодом з такої дитини виростає дорослий, який доводить себе до важкого стану, оскільки не звик довіряти тому, як він себе почуває насправді. Тому що колись йому було набагато важливіше, як почувають себе батьки, а не він сам.

«Мова хвороби» та «мова здоров’я»

У батьків, які надмірно контролюють кожен крок дитини, нерідко зустрічаються діти, які намагаються втекти від гіперопіки в свій хворобливий стан. І тут важливо пам’ятати ту банальну істину, що важлива не стільки кількість, скільки якість уваги – коли ми не просто контролюємо, а щиро цікавимося життям дитини.

Абсолютно все, що відбувається з тілом, пов’язано з тим, що відбувається з психікою дитини. Разом з тим, навіть якщо ви купите збірник, в якому будуть вказані психологічні причини захворювань, ви не обов’язково цю причину там знайдете. Адже кожна ситуація унікальна і потрібно аналізувати, що відбувається.

Деколи батьки можуть розмовляти зі своєю дитиною «мовою хвороби», а можуть –  «мовою здоров’я». Це пов’язано зазвичай з тим, які послання у своєму дитинстві найчастіше чули батьки в свою адресу. «Не лізь в калюжу, намочиш ноги, застудишся, захворієш», «не сиди на протязі – буде нежить», «не їж так швидко морозиво – горло болітиме», «не лізь туди – впадеш, що-небудь зламаєш» – це мова хвороби, коли батьки роблять не сприятливий прогноз щодо дій дитини. А діти, такі слухняні, прогнози виправдовують…

Якщо все ж намочив ноги, впав у калюжу – посміялися, нічого страшного, з ким не буває, прибігли додому, переодяглися – і дитина не захворіла. Та якщо навіть і захворіла, то при ній не говоримо усілякі «страшилки» про те, що буває, коли промочиш ноги. Краще (особливо це допомагає тривожним мамам) розповісти, що і ми в дитинстві хворіли, і впоралися, нічого страшного.

Тому так важливо поспостерігати за собою – а якою мовою ви розмовляєте зі своїм малюком?

Автор: лікар-психолог Ярослав Драб

ответитьзадать вопрос
Смайлы
Добавить фото
3 комментариев
Ксюша МелГлад
1 девочка
А аденоиды,по психосоматике,ссоры и конфликты в семье...
Смайлы
Добавить фото
Оля Пастух
Хай завжди будуть мами!
Я в дитинстві дуже любила, коли тато розказував про своє дитинство. Про домашку при свічці, про замерзле відро води в хаті, де вони спали. Про дерев"яні капці замість чобіт. А устілки в них були - жменя соломи.
Про босе дитинство, одним словом.

Але він завжди казав: "І ми ніколи не знали, що таке біль горла!"
Смайлы
Добавить фото
Оля Пастух
Хай завжди будуть мами!
Особисто я в дитинстві полюбляла трохи "похворіти" тільки заради того, щоб від школи відпочити.
Моя мама мудра, не надавала цьому надто великого значення, не створювала паніки, не намагалася мені догоджати через мій стан.

Я виросла досить здоровою!

{ $nifTest}