общая (3371) / знаменитые родители (46)
главная опыт мам и экспертов общая знаменитые родители статьи экспертов Співачка і мати трьох...
Світ Мам
   2934
6

Співачка і мати трьох дітей Оксана Стебельська: «Я вела весільну церемонію Соломії Вітвіцької на 9-му місяці і думала: аби лиш не почалися перейми!»

Голос Оксани Стебельської знайомий нам, мабуть, набагато краще, ніж вона сама. Оксана є засновницею та керівником гурту «Українські барви». І за 15 років існування колективу ним було записано 8 студійних альбомів. А скільки зіграно концертів під час гастрольних турів по Європі та Америці - мабуть, і не рахував ніхто.

Співачка і мати трьох дітей Оксана Стебельська: «Я вела весільну церемонію...

Для Оксани Стебельської ніколи не стояло питання «робота чи шлюб» або «робота чи материнство». Звичайно, і перше, і друге, і третє Її чоловік, Роман Кука, грає в «Українських барвах» на духових інструментах, а також співає. У грудні у подружжя народилася третя донечка – Яринка. Підбивати підсумки ще рано, адже попереду в харизматичної Оксани ще довгий творчий і життєвий шлях. А от ділитися досвідом - якраз вчасно!

– У нас нещодавно була дискусія щодо музичного виховання. А як Ви гадаєте, чи всіх дітей треба вчити співати, чи лише тих, у кого до цього є вроджена схильність?

– Я вважаю, що голос мають всі. Тільки у всіх він розвинутий по-різному. Та дитина, що співала і розвивала його - та ним краще і володітиме. А через те, що дитина вчиться співати, розрізняти звуки; займається музикою, - вона розвивається не тільки музично, а й усебічно. Адже музика розвиває розумові здібності.

– Особисто Ви як почали співати?

– О, я ще в дитинстві вилазила на стільчик і оголошувала: «Виступає народна артистка Оксана Стебельська!» – і починала виступати: співала, розповідала віршики...

– Ви з багатодітної  родини – як це вплинуло на вибір життєвого шляху? Чи планували також стати багатодітною матір’ю чи це вийшло стихійно?

– Нас було троє, і мені в дитинстві здавалося, що це найкращий варіант. Створюючи власну сім’ю, я замислювалася і про кількість дітей, і про те, коли найкраще їх народжувати. Бо ми завжди активно гастролювали: і в Америці, і в Канаді, та й по Україні. Але тоді я не думала, що їх буде троє!

– Мрії про хлопчика не було?

– Знаєте, ми на цьому якось не зациклюємося. Звичайно, коли я утретє завагітніла, було цікаво - чи це хлопчик, чи дівчинка. Але насправді, коли у тебе є дитинка, ти її любиш просто за те, що вона твоя.

– На весіллі Соломії Вітвіцької Ви вітали молодих, маючи вже такий розкішний живіт! А взагалі робите якісь декретні перерви у роботі?

– Чесно кажучи, ні. У моїй професії не можна надовго випадати з контексту, та й бажання такого не виникало. Я не лише вітала, а й вела весільну церемонію Влада Кочаткова та Соломії Вітвіцької. Була тоді вже на 9-му місяці і думала: аби лиш не почалися перейми!

Але, дякувати Богу, все обійшлося. З Катрусею так само – я працювала до останнього. На третій день після пологів нас виписали, на 4-5 я вже працювала. І не лише тому, що концерти були заплановані, а й тому, що у мене є потреба все поєднувати.

– Яким чином Вам вдається поєднувати роботу – та ще й пов’язану з частими роз’їздами! – і материнство? Куди діваєте дітей, коли треба працювати?

– Я просто переконана, що коли мама комфортно почувається, щаслива і реалізована, то і дітям так комфортніше. У кожної жінки свій стан комфорту. Одній для цього потрібно відкинути роботу, зануритися в домашні справи, приділяти багато часу дитині. Такій мамі робота заважає. Я належу до інших: мені постійно треба перебувати в якомусь професійному тонусі.

Тому доводиться просто рухатися швидше, спати менше, намагатися якось продуктивніше використовувати час. Бо зрозуміло, що діти потребують не тільки материнської уваги, ласки і ніжності, а й дуже багато часу і праці.

У репетиційний період я не можу собі дозволити розслабитися, кави попити. Під час наших репетицій одна дитина бігає, друга дитина бігає, та вже плаче, у тієї щось відібрали… Поки надвір їх відправили гуляти, доти можемо спокійно порепетирувати. Звичайно, коли вже йдеться про виступ чи концерт, просимо бабцю чи наймаємо когось, щоб побув з дитиною.

Дякувати Богу, у мене є ще «няня» – моя старша дочка Христя, якій 14 років, вона допомагає.

– Добровільно?

– У нас у сім’ї розподілені обов’язки. З Катрусею – їй зараз три рочки – вона нам дуже сильно допомогла, особливо минулого літа (був дуже насичений концертний період – через день вечірній концерт). Христина може дитину нагодувати, покласти спати, і все буде добре. Можна на неї покластися.

– Як позначається на стосунках спільна робота з чоловіком? Не виникає потреби мати якийсь свій простір – щось, не пов’язане з ним?

– Дуже часто, якщо люди однієї професії працюють разом, сім’я розпадається, бо якась професійна конкуренція переноситься в сім’ю. Але якщо люди люблять не тільки свою професію, і не хочуть доводити одне одному, хто з них розумніший/кращий/талановитіший; якщо вони роблять спільну справу, - то тут може бути багато позитиву.

Бо є якісь спільні інтереси, спільна точка опори. Звичайно, треба для себе в голові розкласти якісь пріоритети і цінності. Ми з чоловіком разом училися, до одруження зустрічалися шість років, знайомі з 17 років, і мали спільне музичне середовище – «музика нас з’єднала» Ще до одруження ми не намагалися з’ясувати, хто з нас крутіший.

І після одруження, оскільки це наша сфера занять, ми постаралися зробити цю справу спільною. Тут є інший момент: керівники колективів завжди мужчини, а я керівник-жінка.

І коли ми їздили на кількамісячні гастролі, я завжди намагалася пристосуватися до цієї ситуації, щоб мужчини виконували всі поставлені завдання, але щоб це не було занадто командирським тоном. І ніхто не відчував, хто з них мені чоловік чи не чоловік. Якщо йдуть професійні стосунки, висуваються однакові вимоги. Без поділу на своїх і чужих

– Чи співаєте дітям? І взагалі займаєтесь спеціально їхнім музичним розвитком?

– У нас часто репетиції відбуваються вдома і разом з дітьми. Та й на гастролях вони з нами – Христина у другому класі в Америці навіть три місяці до школи ходила. Тому вона теж грає на фортепіано і на скрипці, хоче бути музикантом. При цьому навчається у математичному ліцеї, але не уявляє собі іншого способу життя. Вона постійно з нами, задіяна в процесах.

Ясно, що є якийсь концертний репертуар, але є й дуже багато такого органічного музичного залучення дітей. Наприклад, на Різдво ми можемо колядувати чи на Великдень співати гаївки, і діти просто це вбирають. Українські пісні вони вивчають не з книжок, а з життя. У нашій родині також багато співали, і це було органічно. А що ж до колискових, то їх мої діти можуть замовляти – про лисичку, про вовчика тощо.

– Знаходите час на своє хобі – вишивання?

– Намагаюся, але, звичайно, коли є малесенька дитинка, це набагато складніше. Часто вишивала просто в дорозі. Тепер коли дітей вкладеш спати, є чималий список того, чим можна зайнятися, і вишивання в цьому списку десь унизу

– Що побажаєте нашим користувачкам?

– Хочеться побажати всім матерям, у яких чи одна, чи двоє, чи троє дітей, мати свою зону комфорту. Не може бути якихось правил, ідеальних формул. Якщо жінка рано виходить на роботу, кажуть, що вона не приділяє належної уваги дітям. Якщо сидить удома – що не реалізується тощо.

Себе треба відчути кожній жінці – просто зрозуміти, що їй потрібно для того, щоб почуватися щасливою. Якщо їй для цього потрібна робота, то, повернувшися з роботи, така жінка дасть набагато більше любові своїй дитині, ніж сидячи вдома. Треба вміти слухати себе і знаходити таке рішення, щоб діти не почуватися так, ніби мама робить їм «одолженіє». Потім скаже: я через тебе того-то не зробила, принесла себе в жертву...

Ніхто не має бути винен в тому, що хтось чогось у житті не зробив. Тому – відчувати, що вам потрібно для того, щоб перебувати у комфортному стані, і  робити це.

Записала Атанайя

Також читайте на Світ Мам: Оксана Стебельська "Мамина колискова"

ответитьзадать вопрос
Смайлы
Добавить фото

Комментариев нет. Будь первой!

{ $nifTest}