Святослав
мальчик, 7 лет
купить Huggies со скидкой 5%
головна Олена Зубенко дневники Просто день
Олена Зубенко
   130
0

Просто день

Сьогодні прокинулася дуже рано. Тобто, як завжди, останнім часом о 4. Моя версія - організм пристосовується до майбутнього графіку після народження малючка.

Провалялася майже до пів на шосту, але не заснула, як часто буває, а встала. І почалося.

Під класичну музику настрочила мільйон важливих листів, які давно вже чекали на мене, а також кілька просто приємних - відвела душу. Паралельно кілька разів снідала та пила вітаміни, намагаючись не звертати увагу на ком у горлі, що з'являється у мене після того, як понервую (відгуки учорашнього спілкування з мамою).

"Розрулила" дуже важливе питання по роботі (довелося провести купу телефонних розмов з іншими містами та начальниками різних рівнів. Вислухала з посмішкою слова мого керівника про те, як мені пощастило - маю можливість гуляти та відпочивати, коли на дворі така прекрасна погода. З посмішкою - бо вже тоді здогадувалася, що мені прогулянки цього дня не світять. 

Випила траву для полегшення пологів і почала готувати 5 страв. Розбудила чоловіка, зробила коханому каву і сніданок, закінчила готувати. Пообідала та написала ще одного листа разом із ним. Відправила милого на зустріч з арендодавцем нашої квартири, а потім - на зустріч по роботі.

Проконсультувала тітку щодо квітів та дізналася, що вона хоче сьогодні прийти до нас у гості.

Доповнила список необхідних покупок для малюка, в черговий раз промоніторила в Мережі інформацію по автокріслам (чи потрібна малюку до року підставка під ніжки? ніяк не зрозумію) і знайшла кілька непоганих варіантів ніби-то французьского виробництва ніби-то за акційними цінами.
Не витримала і лягла подрімати на 1,5-2 години. Паралельно відповіла на кілька телефонних дзвінків, однак встигла виспатися і відпочитиміж ними (у майбутньому відрізки будуть, мабуть, ще коротшими).

Аби у любої тітки, в якої вдома ідеальна чистота і порядок, не сталося інфаркту і вона обмежилася самим переляком, я решту часу намагалася забути про свій дев'ятий місяць і самовіддано драїла квартиру, мила підлогу, переставляла коробки, клітку з кроликом, банки з квітами, квіткові горщики, флористичний декор тощо.

Паралельно уточнювала номер карткового рахунку для соціальних виплат в Ощадбанку, пила траву, надзвонювала лікареві (додзвонилася тільки ввечері), поговорила з татом про його роботу, спробувала трохи розвіяти свою бабусю балачками по телефону і намагалась при цьому встигнути поїсти.

Знову з посмішкою вислухала, як мені треба зараз себе берегти, нічого не робити, тільки гуляти і відпочивати, налаштовуватися на позитив. Особливо радісно було, коли під слова "бережи себе, навіть по квартирі ходи акуратно, аби не впасти і не перечепитися" я налетіла на кут тумбочки і розідрала собі ногу у двох місцях сантиментрів на 5. Звісно, пішла кров, та при цьому не можна було навіть зойкнути, аби не налякати бабусю. Тож, я продовжувала "розповідати за життя", мастити рану йодом (що під руку попало) та закатувати очі від того, що пече, а подмухати не можу.
Потім прискакав чоловік - попилососив, повечеряв і сів працювати за комп'ютером.

Прийшли мама із сестрою - принесли мені одноразові пелюшки (і не чула про такі, я, мабуть, темна), дитячий порошок і тістечка. Кілька годин обговорювали майбутню подію, дивилися дитячі речі, пили чай тощо.

Коли вони пішли, я зрозуміла, що захворіваю (хтось із них трьох, мабуть, і приніс інфекцію, та ніхто не зізнається . Тож, залишок вечора я пролежала на дивані (сльозяться очі, тече з носа, крутиться голова) за вечерею, часником, чаєм з медом і зефіром (дієта ніяк не складається), переглядом на комп'ютері чергової серії "Доктора Хауза".

Дізналися, що наші знайомі таки поїхали у чарівний центр в Житомирі та прекрасно там народили. Написали їм вітання.

Зараз відправила чоловіка випити пиво з другом і сіла переглядати електронну пошту.
Дивуюся не тому, як пережила цей день. Попереду і не таке, це самі квіточки. Дивуюся, що і тепер незадоволена собою. Думаю, що і завтра (через простуду) не зможу погуляти. Згадую, що хотіла сьогодні зробити зовсім інше. Що не робила сьогодні вправи, не передивилася конспект з пологів, не зателефонувала щасливій матусі з нашої групи та кільком майбутнім мамам. Розумію, що треба ще деякі продукти сховати у холодильник, дещо прибрати, і лише потім лягти, а прокинуся я, скоріше за все, знову о 4.

А варто було б похвалити себе, порадіти своїм успіхам та подякувати малючкові за те, що поводився добре і дозволив матусі бути такою нечемною по відношенню до нього протягом останніх 20 годин .

відповістизадати питання
Емоції
Додати фото
7 комментариев
Ира Мазницкая
1 девочка
Аленка! Ты умница! Так и продолжай))) И не ругай себя, все ты правильно делаешь!
Емоції
Додати фото
Олена Зубенко
1 мальчик
Cпасибо, милая! Просто с моими родственниками тяжело настраиваться на позитив и думать о себе хоть что-то хорошее. Вечная недосягаемая планка и список требований. Или это я так воспринимаю...
Ина Струтинская
Боже, Оленко, ну нічого собі у тебе насичені дні! Я останній місяць перед народженням лінувалась зайвий раз поворушитись, виправдовуючись тим, що потім буде не до валяння на канапі (так воно і є )
А ти просто метеор, респект!
Знайомі, що відстрілялись у Житомирі часом не хтось з нашої групи?
До речі, намагайся все ж відпочивати, як не вночі, то принаймні вдень. Бо вступати в пологи після безсоння все ж не так вже й просто, судячи з мого досвіду
А так - ти просто молодець!
Олена Зубенко
1 мальчик
Дякую за комплімани! Беручи до уваги, що родичі мене загалом зосуджують (за недосконалий та "безвідповідальний" підхід), всі позитивні коментарі видаються мені щасливими промінчиками, що зігрівають мою клумбу
Про Житомир я писала щодо інших знайомих. Якщо буде нагода, уточню деталі. Поки що знаю, що вони дуже задоволені і за все-про-все вони заплатили біля 5 тисяч грн. Наскільки я зрозуміла, це з попереднім оформленням. Тобто в палату вони лягали наперед за кілька днів чи за тиждень.
А з нашої групи напевно наступними будемо саме ми... Буду тримати вас в курсі .
Ина Струтинская
Давай-давай, чекаємо на поповнення компанії )
Олена Зубенко
1 мальчик
Тобі легко казати )) Відстрілялася. А я поки що не панікую, але як згадаю, що все може статися і раніше... То краще не думати про таке. Просто животік вже так низько, що ноги нема куди дівати І сьогодні сказали, дитина опускається, організм готується... ААААААААААА
Добре, що при цьому наступний огляд назначили таки на 29 березня. Тож, я хапаюся усіма фібрами саме за цей факт
А у тебе животік вже опустився перед пологами?
Ина Струтинская
наче опустився, але я якось не придала цьому значення - адже не чекала, що все відбудеться зненацька
мені досі чомусь дзвонять з клініки аби підтвердити візит на ктг абощо от вчора знову дзвонили ) Іноді мене глючить, що щось ворушиться в животику, за звичкою плескаю себе по тому місцю

{ $nifTest}